Вигнання в рай (СИ)

- Так, так, звсна рч, - з розумючою посмшкою похитав головою Михайло Архипович, - чому б це мало мене ображати, мен нчого приховувати, та й цкавить це не лише вас, як ви можете здогадатись, це зацкавлювало й декого з пархального управлння. Та нчого крамольного тут нема й близько. Щоб простше й дохдливше пояснити, я можу сказати, що для того щоб воювати успшно, ворога треба знати дуже добре. Та це так, образно. Бо насправд вйна - це не ремесло священика, та й ворогом я нкого не вважаю, просто заблудл душ, для того, щоб х вивести з стану заблудження, чи блуду, треба дуже добре знати т потамн, темн стежки-доржки дрмучо людсько природи, якими якраз можна заблукати в т непрохдн хащ грха, де навть невеликий проблиск благодатного божественного свтла видаться вже чимось неймоврним, поза природним, зайвим. От ви говорите, Нцше, а що Нцше? Нцше сам себе покарав свою гординею, так жахливо завершивши свй земний шлях, загнавши себе в безвихдь свою нерозкаянстю, але його приклад на жаль нкого й нчому не навчив, хибнсть настанов його флософ довело двадцяте столття, коли вже провдна верства дяльного людства взяла за кервництво до д догмати нцшеанства, а по сут сатанзму, особливо ж наглядний тут приклад фашизму й комунзму, як в цьому план одним тим самим. А взагал то, я б не став тут видляти Нцше, вн лише один з проявв того величезного заблудження, в яке втрапило людство деклька останнх столть сво, загалом недовго стор, тут можна було б згадати дуже багатьох, того ж Дарвна, того ж Фрейда, й багатьох, багатьох нших. Загалом це заблудження умовно можна було б назвати, використавши флософську термнологю, матералзмом, коли за наржний камнь свтобудови було взято матерю, тобто спочатку самовльно з"являться матеря, яка згодом породжу з свох свавльних надр дух. А де, коли, як для чого з"явилася ця сама матеря, що безпорадно зависла в вакуум холодно безкнечност безладно дриа ручками й нжками свох, безсилих дати щастя, матеральних закономрностей, для чого цй матер знадобився дух, який, врешт, теж визначаться тими ж самими матеральними закономрностями? Якесь зачароване коло. На перший погляд, зрозумло кожному, що це нсентниця, - отець Михайло якось дивно, навть трохи безпорадно, здвигнув плечима. - Але ж в цю, вивернуту навиворт, перевернуту вниз головою й догори ногами стину врять найпроникливш уми й пишуть на прапорах прогресу ось вже останн деклька столть, плоди чого пожинамо зараз ми. Якщо ж глибше розглянути всю цю сторю з самозванством матер, то можна сказати, що створене проголосило себе господарем свого творця, створене проголосило себе творцем свого творця. ця самопроголошена твар б"ться в судомах безсило лют в даремних намаганнях силою, валтом викресати з матерально-закономрного процесу плотських утх хоч якусь скорку чисто радост й щастя... Та я, мабуть, дещо захопився, - раптом окинув вн оком присутнх, - мабуть, уже втомив усх свою балаканиною?

- Та що ви отче, - поспшив переконати його в протилежному Сергй, - ви так цкаво говорите, так просто й зрозумло показуте так, здавалось би, складн реч. Я, наприклад, багато що побачив у новому свтл, багато чого зрозумв такого, до чого не мг сам няк дйти, хоча й думав над цим досить довго.