Читаем Вигнання в рай (СИ) полностью

- Ото ще мен не вистачало, так вльно хвилинки нема, - вдмахнувся Михайло Архипович. - Ось, будь ласка, - показав вн на вкна, - вже добряче посутенло, добалакалися до самого краю. Адже темн в травн вже досить пзно, а прокидатися нам тут на сел треба досить таки рано, як кажуть, встамо разом з сонечком, бо справ у нас кожного дня - робити не переробити.

- Так, я ще не сказала, - встала з-за столу й Оксана, пдйшла до вимикача й увмкнула свтло. - Сьогодн, коли тебе не було вдома, до нас Оля Бабенко заходила, просила, щоб ви, тату, завтра зайшли до них псля закнчення шкльних занять, бо щось там з Миколкою в школ знову негаразд.

- Так, так, добре, зайду, обов"язково зайду, розумте, - звернувся отець Михайло до Сергя, - Оля - мати одиначка, а синок Миколка - взагал то добра дитина, але ж безбатченко, все таке нше. Одне слово, все в нього негаразди яксь трапляються, от доводиться кожного разу розбиратися й налагоджувати справу. Та нчого, з кожним разом вс ц недоречност з Миколкою стаються все рдше стають все менш прикрими, я думаю, що з ним, нарешт, все буде гаразд.

- А ще, - Оксана пройшла кмнатою до вкон, щоб закрити жалюз, Сергй не змг вдрвати очей вд неймоврно гармонйност струнко фгури, так вдало пдкреслено сукнею, - заходив ван Скиба, щось там у нього з приватизацю його земельно длянки не ладнаться, в район щось усе тягнуть.

- Знаю я, що вони там тягнуть, - на обличч отця Михайла з"явився, доки ще не бачений Сергм, вираз якось суворо завзятост. - Доведеться завтра з самого ранку в район хати. Розумте, - вн знову звернувся до Сергя, - як тльки комусь з мох прихожан треба виршити якусь нагальну справу, а начальство, як зараз водиться, почина крутити, сам розумте з якою метою, то прихожани звертаються до мене, тод вже мен доводиться сплкуватися з цим начальством, бо начальство це, принаймн в нашому район, не наважуться вимагати в мене хабарв - все ж таки в кожному кабнет, яка не яка, а конка таки стоть.

Сергв раптом стало так свтло на душ, так свтло стало раптом у кмнат, наче це не електричне освтлення увмкнули, а просто стало свтло вд цих свтлих душ, вд цих свтлих думок намрв, вд цих свтлих справ. Його погляд зупинився на досить великих розмрв свтлин, з яко на нього дивилася русоволоса красуня, дуже схожа на Оксану, але старша вком - Сергй вдразу зрозумв, що це Оксанина мати, це чомусь вдразу якимось недовдомим чином зрднило його з цим домом з цими людьми, так наче жнка на свтлин подивилася на Сергя, схвально схиливши голову й доврливо посмхнувшись.

- А ви знате, отче, я дуже радий, що я прихав до вас, - з раптовою вдвертстю випалив Сергй, на що вс лише радсно посмхнулися. - Н, правда, я навть не уявляю, яка б це була прикрсть , якби я не прийняв вашо пропозиц...

Його слова зненацька перервав несмлий стук вс повернули голови до дверей.

- Дозвольте, - нершуче прочинивши двер, середнього вку жнка з схиленою головою з страдницьким виразом обличчя переступила одню ногою порг, але, побачивши в хат гостей, вдсмикнула цю ногу назад за порг, - Отче Михайле, можна вас на хвилинку, - вдступила вона назад в тнь сней.

- Галино Петрвно, - впзнав жнку панотець, - зараз, зараз... Вибачте, - звернувся вн до присутнх у хат вийшов у сни, прикривши за собою двер.

- Галя Мрошниченко, - пояснила Горпина Степанвна, - мабуть, знову чоловк Василь напився й бузуврить. Що вже йому тльки не робили, лкували, кодували. Не вдпуска його няк ця бсвська горлка, все тут. Оце недавно наче лкувався, , мабуть, таки знову напився. А в такому стан Василь лише отця Михайла слуха, лише панотець може з Василем справитися, от доводиться...

- Вибачте, - перебив Горпину Степанвну отець Михайло, вдчинивши двер в хату й переступивши порг, - на превеликий жаль мен доведеться вас зараз покинути. Хотв би вас, Сергю, ще до Горпини Степанвни провести, якщо ви вже виршили в не зупинитися, та йти мен доводиться негайно в зовсм нший бк.

- Що, знову з Василем бда? - спитала Горпина Степанвна, на що отець Михайло лише розпачливо розвв руками, повернувся й ршуче вийшов з хати.

- То будемо, в такому раз, на сьогодн прощатися, - встала Горпина Степанвна. - На добранч, Оксаночко, - вона пдйшла й ласкаво погладила руку двчини.

- Заходьте ж до нас обов"язково, - подивилася приязно Оксана на Горпину Степанвну й на Сергя. - Заходьте.

- Аякже, - усмхнувся й у вдповдь Сергй, - ми ще вам набриднемо. Не знаю, як Горпина Степанвна, а я так точно набридну.

- Не набриднете, - посмхнулася кутиками вуст Оксана.

Вийшовши з хати, Сергй з бабусею пройшли подвр"ям повз Кудлая, який лежав незворушно, наче якийсь тисячолтнй сфнкс, споглядав за ними.

- Як справи, Кудлай? - кинув Сергй псов. - Все лежиш? Вн, мабуть, зовсм таки не злий собака, няк на людей не реагу.

- Добрий то вн добрий, - вдповла Горпина Степанвна, - адже ж люди вс тут добр, й злих людей Кудлав давно вже не траплялося. А якби нагодилася яка зла людина, то й би дуже не повелося з Кудлам. Були колись випадки, якось розповм при нагод. З добрими наш Кудлай добрий, а з злими - не дуже.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Поход (СИ)
Поход (СИ)

После того как Макс получил титул маркграфа де Валье, он отправляется в поход в составе королевской армии. Эта армия находится под командованием маршала Вестонии, герцога де Клермона. Задача Макса — взять под контроль свои новые земли, прозванные в народе Теневым перевалом, который удерживают рыцари ордена «Багряного Щита». Путь Макса лежит через Бергонию, охваченную хаосом войны. На этих землях доминируют аталийские легионы, которыми командует Рикардо ди Лоренцо по прозвищу Золотой Лев, самый прославленный и удачливый полководец Альфонсо V. Чтобы добраться до цели, Максу придется пройти путь полный опасностей, где каждый необдуманный шаг может стать последним как для него, так и для людей его отряда.

Алексей Витальевич Осадчук , Игнат Александрович Константинов , Игорь Валериев

Фантастика / Героическая фантастика / Фэнтези / Разное / Аниме