Вигнання в рай (СИ)

- А де це наша нерозлучна молода педагогчна трйця? - запитав Сергй в Оксани, як вони вже вдйшли на деяку вддаль вд церкви. - На молитв я х бачив, а як ми вийшли з храму, то навть не можу збагнути, де вони подлися.

- От, нарешт, - здйняла догори вказвний палець Оксана. - Нарешт я зрозумла з чого почати наше з тобою ознайомлення з селом Веселим. Розпочнемо нашу подорож з вдвдин згадано тобою молодо педагогчно трйц, адже ринка, Олег та Славко вдразу псля враншньо молитви негайно й нестримно подалися, так би мовити, виконувати свй громадський обов"язок. Тому ти х, власне, вже й не побачив, вийшовши з церкви.

- що ж це за громадський обов"язок такий, якщо, звсно, це не секрет?

- Звсно, не секрет. Зовсм навть навпаки, бо ж хня справа заслугову на якнайширший розголос.

- Цкаво, цкаво, - це були не просто слова, Сергв дйсно було таки цкаво.

- Так от, - в голос Оксани пролунала нотка нтригуючого втамничення, - Олег, Славко та ринка розгорнули у нас дйсно таки грандозну дяльнсть. Флологя, сторя та фзична культура й спорт - три шкльних предмети, викладачами яких рина, Славко та Олег. Ц саме три предмети, як вони викладають в школ, якраз стали трьома наржними каменями позашкльно дяльност нашо славно молодо педагогчно трйц. Ми вс разом виршили, що саме на цих трьох дисциплнах можна виховати наше пдростаюче поколння, що входить зараз в життя в умовах вльно незалежно Украни, а часу для викладання цих предметв у школ, як на наш погляд, вдведено замало. От виршили ми створити таку соб позашкльну програму, яка, поднуючи в соб вс ц три дисциплни, була б подана в такй форм й такими методами й способами, щоб якнайдохдливше якомога невимушено вплинути на ниншнх учнв нашо школи, а отже й на наше безпосередн майбутн, яким власне саме оц ниншн учн нашо школи. - Оксана пильно придивилася до Сергя, неначе питаючи його: "Цкаво?".

- Навть так! - вигукнув Сергй таким тоном, який не залишав някого сумнву в тому, що розповдь двчини його надзвичайно зацкавила. - Цкаво, цкаво. Що ж це таке? Де це? Як це?

- Де це вдбуваться, ти дзнашся вже за деклька хвилин. Це тут неподалк, - показала вона рукою, - за селом. А що це як це, ти побачиш на власн оч теж уже за деклька хвилин.

- Ось це наша маленька Запорзька Сч села Веселого, - показала Оксана, коли вони удвох з Сергм, вибравшись з села, зйшли на пагорб, за яким перед ними вдкрилась видолина, скраю яко бля пднжжя пагорба було збудовано щось на зразок мнатюрно фортец, огороджено частоколом, а дал простяглося розлоге поле, яке вирувало рухом десяткв хлопцв та двчат, зодягнутих в спортивно-вйськов одностро, як хоча й не були пошит у виклично шароварному стил, втм давали з першого ж погляду недвозначно зрозумти, що пд цим одягом дихають саме укранськ груди, б"ються укранськ серця, поломенють укранськ душ - Сергю вдразу ж спало на думку, як незвичайно одягаться Оксана, якого в не незвичайного оригнального крою сукн, як нде й нколи н за як грош не придбаш в жодному магазин.

- Цкаво, - сказав Сергй, - хто це придумав так оригнальн одностро для цих хлопцв та двчат? Цей одяг - справжнй витвр мистецтва, повр мен, як не останнй людин в цй царин.

На ц його слова двчина тльки загадково глянула й мимовльно зашарлася.

- То пшли вже знайомитися з нашим табором майбутнього, - сказала Оксана вже пдбадьорливим упевненим голосом. вони почали повльно сходити пагорбом до вируючо молодечим завзяттям долини.

- Аго-о-ов! - гукнула Оксана свом мелодйним голосом, коли вони вже пдходили до мпровзовано фортец, й помахала рукою.

- Аго-о-ов!.. Аго-о-ов!.. - залунали у вдповдь Оксан десятки молодих дзвнких вигукв, десятки рук здйнялися в привтальних радсних помахах.

- Слава Укран! - вигукнула Оксана, коли вони з Сергм вже наблизилися до молод.

- Героям слава! - вигукнув у вдповдь молодечий дзвнкоголосий хор.

Але нхто з молод не покинув сво справи й не кинувся назустрч новоприбулим - вс й надал продовжували старанно вправлятися, виконуючи дан м завдання. До Оксани ж з Сергм вирушили тльки тро молодих педагогв, як тут верховодили - Олег Яневський, Славко Наливайко та рина Остапчук.

- Привт, - радсно випалив безпосереднй фзкультурник Славко, пдбгши першим до Оксани й Сергя. - Привт, привт, - повторив вн, потискаючи Сергв руку.

- Дуже рад вас тут бачити, - соб тиснучи Сергву руку, вже бльш стримано промовив Олег.

- Н, справд ми дуже рад вас тут бачили, - додала рина, - це не просто слова ввчливост.

- А як вже я радий тут бути, - щиро вдповв Сергй. - що це у вас тут дться? - окинув вн поглядом вируючу молоддю долину. - Просто краса велич.

- Зараз наш козаки й козачки фзично вправляються, адже м скоро доведеться здавати спити, - окинув соб вдоволеним поглядом завзяту молодь Славко. - А нормативи у нас "о-го-го": тльки на перекладин треба пдтягнутися хлопцям двадцять, а двчатам п"ятнадцять разв! - в його словах вчувалась непдробна гордсть. - А бг - крос спринт, стрльба з лука пневматично збро, рукопашний бй... - гордсть в його словах все наростала, здавалось, що свй перелк вн ладен продовжувати до нескнченност.