Записки коменданта

До штабних підрозділів належали оргвідділ, що координував усі дії; медпункт, що налічував уже три філії на кожному з поверхів; відділ розселення, що злагоджено обробляв інформацію від киян, котрі пропонували свої домівки для прибулих, і розселяв по оселях; юридичний відділ, що надавав необхідні консультації протестувальникам; буфет, який складався з чотирьох філій: зовнішній - біля центрального входу і три внутрішніх - в цоколі, на першому і другому поверхах. Окрема функція була у санслужби. Молоді хлопці та дівчата займалися прибиранням приміщення.

У суботу в Києві зібралося понад мільйон протестувальників. Величне видовище. Майдан і всі прилеглі вулиці переповнені людьми. Атмосфера з революційної перетворювалась на більш фестивальну. На сцені Майдану виступали улюблені артисти, люди скандували революційні гасла. Тішилися, знаходили знайомих, радо віталися. Київ - у наших руках. Хоча міліції ніде не було видно, однак всюди панував порядок і піднесено-доброзичлива атмосфера.

Жодних спалахів агресії, жодних «потасовок» чи суперечок.

Ті, що приїжджали до Києва лише на вихідні, проходили стандартний турпохід по революційних об'єктах: Майдан - Український Дім - Кабмін - Верховна Рада - Адміністрація Президента - Майдан. Так у Парижі туристи йдуть від Тріумфальної арки до Лувру, від Лувру до Нотрдаму, прямуючи до Єлисейських полів.

Опівночі заступник мера Києва запросив до себе на нараду комендантів. У вступному слові підкреслив: влада розраховувала на те, що пікетувальники більше трьох днів на морозі не витримають і роз'їдуться. Однак зайняття Українського Дому стало переломним моментом. За прикладом люди поселялися і в інших будівлях, де могли розраховувати на тепло, гарячий чай, медичну допомогу. Врешті запитав, чим міська рада може допомогти. Прохання у всіх комендантів однакове - вивезти сміття та встановити якомога більше біотуалетів. Заступник дав короткі розпорядження керівникам служб, роздав нам усім контактні телефони. Потім поділився втішною новиною: за підрахунками Київської мерії сьогодні на мітинг прийшли 1 мільйон 300 тисяч осіб. І за останній тиждень (тобто тиждень революції) у центрі Києва рівень злочинності знизився у декілька разів.

Це великий комплімент революції, як сказав би Ющенко.

Справді, вже вранці з-під будівлі Українського Дому забрали мішки зі сміттям. Відтоді міські комунальні служби стали нашою надійною опорою.

Неділя уподібнювалася знову святковому фестивалю, а на вечір люди почали роз'їжджатися по домівках. Згадалися мої ж слова: коли людей ставатиме не більше, а менше - усе закінчиться. На вулицях ще панував піднесений переможний настрій, а в серце закрадалася тривога. За тиждень нарешті мав змогу поспати спокійно кілька годин і глибше проаналізувати ситуацію.

Раптом телефонний дзвінок. Невідомий голос повідомив, що Український Дім заміновано, і якщо протестувальники не покинуть будинок протягом години, буде вибух. За кілька хвилин злива дзвінків. Очевидно, невідомий погрожував багатьом. Без сумніву, це психологічна атака, щоб внести сум'яття. Ще одне підтвердження, що цієї ночі можуть відбутися важливі події. Але навіть якщо це провокація, не можна приймати непродуманих рішень.

О 23.25 три співробітники Шевченківського районного відділу міліції та два експерти з собакою приїхали оглянути приміщення на наявність вибухового пристрою. Охорона зупинила їх біля входу.

Що робити? Гарячково шукаю оптимальний варіант виходу із ситуації. Розумію: уся відповідальність лягає на мене, як на коменданта Українського Дому.

Ситуація непроста. Можливо, анонімне повідомлення - лише спроба внести паніку в наші лави. Або спосіб увести в будинок працівників міліції, котрі б потім із середини посприяли захопленню приміщення чи, будучи в будинку, підкинули б вибуховий пристрій, зброю чи ще що-небудь. У такому разі виникає сумнів щодо можливості перебування міліціонерів в Українському Домі. Тому підтверджую охороні наказ не впускати міліцію без окремого дозволу.