Записки коменданта

Колона, чітко карбуючи крок, під ритм маршової пісні пройшла Арсенальну площу і попрямувала до будівлі Верховної Ради, яку в цей час уже оточили близько сотні тисяч пікетувальників, котрі вимагали від депутатів рішення про відставку уряду Януковича. Пікетувальники біля Верховної Ради спочатку сприйняли нас насторожено. Адже ми йшли не зі сторони Майдану, а з протилежного боку. Ще й в касках, подібних до шахтарських. Вигляд нашої організованої колони, яка розтягнулася на кількасот метрів, очевидно лякав. Коли зрозуміли, що ми свої, почали аплодувати і розступились, даючи прохід для нашої колони, яка йшла до четвертого входу будівлі Верховної Ради, де традиційно блокували вхід і вихід. Відчували себе переможцями, котрі з тріумфом повернулися з поля бою.

Мітинг біля Парламенту був величезний. Усі розуміли: сьогодні може відбутись один з переломних моментів революції.

Поки хлопці проходили біля четвертого під'їзду, я піднявся в номер готелю «Київ», щоб зверху з мобільного скоординувати дії Національних дружин. З висоти наша колона виглядала ще більш вражаюче. Тисячі помаранчевих касок пронизували багатотисячний мітинг і нарешті зупинилися на місці чітко вишикуваною колоною. Дебати у Верховній Раді тривали. Виступали лідери опозиції з вимогою висловити недовіру Кабінету Міністрів. Депутатів у залі побільшало. Стало остаточно зрозуміло: зрив сесії не пройшов.

Раптом по телефону передзвонив помічник Ющенка і сказав, що необхідно дві тисячі організованих людей для виїзду в Кончу-Заспу, резиденцію Кучми, де, можливо, перебуватиме Хав'єр Солана. Наголосив: це безпосереднє прохання Ющенка. Я уточнив інформацію у Романа Петровича. Він підтвердив її достовірність. Автобуси стоять біля стадіону «Динамо». Чекають на нас. Треба діяти швидко.

Даю розпорядження Векші і Миколі.

І знову стрічки помаранчевих касок, прорізаючи мітингувальників, прямують униз до Європейської площі. Через десять хвилин декілька десятків автобусів повезли дружинників у Кончу-Заспу. Я залишаюся у готелі стежити за подіями, що відбуваються у Верховній Раді. Одна із сотень залишилася біля входу у її приміщення. Про всяк випадок...

Близько другої години у сесійній залі голосування. З першого разу воно безуспішне. А за другим більшість депутатів голосують за недовіру Януковичу. Люди на вулиці у захваті. Депутати у залі аплодують стоячи. Це великий успіх і без сумніву, Національні дружини величезною мірою причетні до нього. Дзвоню до командирів у Кончу-Заспу, щоби вони повідомили про цю новину дружинників. У телефон чую вигуки «Слава!».

У той день Національні дружини заблокували резиденцію Кучми у Кончі-Заспі, пізніше туди підтягнулися інші структури. Марш дружинників до резиденції Кучми транслювали всі провідні канали країни. Це справді був один з вирішальних днів революції. Ми були горді тим, що долучилися до цієї перемоги.

УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ. ПОБУТ

Прихильники Віктора Ющенка захопили Український дім на Європейській площі в Києві. У приміщенні розмістилися люди, які прибули з Львівської області. У холі будинку розташувалися близько трьох тисяч осіб, тут також відкрито медпункт, пункт реєстрації та харчування. Перед Українським домом розташовано 20 мікроавтобусів, які стоять упритул один до одного — щоб унеможливити штурм будинку.

«5 канал». Україна.

Життя Українського Дому - це маловідомий, але надзвичайно цікавий епізод літопису революції. Існувала категорія політиків, котрі зосереджували свою діяльність на публічному рівні. Діяли Національні дружини, учасники яких брали участь в екстремальних ситуаціях і перебували у вирі боротьби. Були сотні тисяч рядових протестувальників, які приїжджали на два-три дні, переважно у вихідні, аби зануритись в атмосферу революції, а згодом повернутися до звичного життя. Усі вони заслуговують шани і подяки. Проте окремої уваги варті ті, хто під час революції виконував невидиму копітку щоденну роботу. Працюючи, інколи цілодобово, вони не мали і не розраховували на жодну сатисфакцію: чи то йдеться про публічну «засвітку», чи «гострі» відчуття. Вони робили найнеобхіднішу, "найчорнішу" роботу. Вони і є тими, кого називають чорноробами революції.