zvijani-vitrom-1

Погляд його темних очей пробіг по її обличчю й зупинився на устах. Скарлет опустила вії, збуджена напруженим чеканням. Зараз він спробує щось таке собі дозволити, як і попереджувала Еллен. Чи поцілує її, чи, може, тільки зробить спробу. Якщо вона не дозволить йому цього, він може здерти капелюшка у неї з голови й віддати комусь іншому. А якщо дозволить один скромний цмок у щоку, то він привезе їй ще щось гарненьке в надії на другий поцілунок. Чоловіки так полюбляють цілунки - і що вони в них такого знаходять? І часто після одного цілунку закохуються по вуха й стають дуже кумедними, якщо, звичайно, у дівчини вистачає тями й вона більш нічого їм не дозволяє. Це було б так цікаво, якби Рет Батлер закохався в неї, і зізнався у своєму коханні, і став благати поцілунку або усмішки… Атож, вона дозволить йому поцілувати її.

Але він і не пробував цього зробитиТ Вона нишком зиркнула на нього з-під вій і заохотливо пробурмотіла:

- То ви таки завжди берете, що вам належиться? І що ж ви від мене сподіваєтеся взяти?

- Це буде видно.

- Ну, якщо ви гадаєте, що я з вдячності за капелюшок вийду за вас заміж, то помиляєтесь,- зібравшись із духом, заявила Скарлет і зухвало шарпнула головою, від чого колихнулося пір’я на капелюшку.

Він зблиснув білими зубами під вузенькою стяжкою вусів.

- Пані, ви лестите собі. Я не маю наміру одружуватись ані з вами, ані з будь-ким іншим. Я не з тих, хто одружується.

- Он як? - розгублено вигукнула вона, тепер уже певна, що він неодмінно щось таке собі дозволить.- Але й поцілунку від мене ви теж не діждетесь.

- То навіщо ж ви так кумедно випинаєте губи?

- О! - скрикнула вона, коли побачила у дзеркалі своє обличчя й уста, справді заокруглені як для поцілунку.- О! - скрикнула вона ще раз, у нестямі тупаючи ногою.-

Жахливішої, ніж ви, людини я зроду не бачила, і я не хочу вас більше й бачити!

- Коли це правда, то вам годилося б розтоптати ногами цього капелюшка. Боже, який гнів вас охопив, Скарлет, і як він вам личить,- що ви, мабуть, і самі знаєте. То швидше, Скарлет, розтопчіть капелюшка, щоб я переконався, якої ви думки про мене й про мої дарунки.

- Не смійте чіпати капелюшка! - скрикнула вона, притримуючи його руками на голові й відступаючи крок назад.

Він підійшов до неї, тихенько всміхаючись, і взяв за руки.

- Ох Скарлет, ви така ще дитина, аж у мене серце болить,- сказав він.- Але як ви так уже хочете, я поцілую вас.- Недбало нахилившись, він легенько лоскотнув вусами її щоку.- А тепер - чи не здасться вам, що задля пристойності ви б мали дати мені ляпаса?

Вона вже була готова врізати йому щось гостре, але, підвівши голову, побачила такі веселі блищики в темній глибині його очей, що не витримала й засміялася. Ну й дражнюга ж він - так і жди, що виведе тебе з рівноваги! Якщо він не збирається робити їй пропозиції і навіть не хоче поцілувати її, то чого йому треба? Якщо він не закохався в неї, то навіщо приходить так часто й приносить подарунки?

- Це вже краще,- сказав він.- Я справляю поганий вплив на вас, Скарлет, і якби ви мали хоч трохи розважливості, то витурили б мене за двері… Звісно, якби змогли. Бо мене важкувато здихатись. Але я погано впливаю на вас.

- Невже?

- А хіба ви не бачите? Від часу нашої зустрічі на доброчинному базарі поведінка ваша зробилася вкрай скандальна, і здебільшого через мене. Хто підбив вас на танці? Хто примусив вас визнати, що наша славна Справа зовсім не славна й не священна? Хто витяг з вас зізнання, що тільки дурні можуть іти на смерть заради високодумних слів? Хто допоміг вам дати поживу для пліток старим матронам? Хто під’юджує вас скинути жалобу на кілька років раніше, ніж заведено? І хто, нарешті, спонукав вас прийняти подарунок, після якого жодна дама не може вважатися дамою?

- Ви облещуєте себе, капітане Батлер. Я нічого такого вже скандального не вчинила, а все те, що ви перелічили, я зробила б і без вашої допомоги.

- Сумніваюся,- сказав він, раптом хмурніючи лицем.- Ви б і досі були засмученою вдовою Чарлза Гамільтона, і всі хвалили б вас за самовіддану турботу про поранених. Хоча, можливо…

Але Скарлет уже його не слухала, знову захоплено розглядаючись на себе у дзеркалі,- вона збиралася вже сьогодні-таки одягти цей капелюшок, коли йтиме надвечір до шпиталю з квітами для поранених офіцерів.

Вона не усвідомлювала, що він сказав правду. ”Не здогадувалася, що Рет визволив її з тюрми вдівства й дав змогу знову стати першою серед неодружених дівчат, хоч для неї всі розваги мали б лишитися ген позаду. Як не усвідомлювала й того, що під його впливом вона далеко відійшла від настанов Еллен. Зміни ці ставалися поступово, вона, відки- даючи то одну дрібну умовність, то іншу, не помічала зв’язку між цими явищами, і тим більше того, що робить так під впливом Рета. їй було невтямки, що, підохочувана його словами, вона нехтувала найсуворіші материні приписи щодо порядної поведінки, забувала, як пильно треба про себе дбати, щоб лишатися справжньою дамою.