zvijani-vitrom-1

- Заспокойтеся, курчата! - почувся її вдавано веселий голос.- Ваша старша сестра хотіла почистити від іржі Чарлзів пістолет, а він узяв та й пальнув, і налякав її трохи не до смерті!.. Чуєш, Вейде Гемптон, це мама просто стрельнула з пістолета твого дорогого татка! Ось як ти підростеш, вона й тобі дасть постріляти.

“Бреше й не усміхнеться! - захоплено подумала Скарлет.- Я б так швидко й не зметикувала. Але навіщо брехати? Вони ж однаково дізнаються, що я зробила”.

Вона знову глянула на тіло в себе під ногами, і аж тепер, коли вляглися шал і страх, відчула відразу, а коліна у неї затремтіли. Мелані поволі вернулася на сходи й почала спускатись, тримаючись рукою за поруччя і закусивши безкровну нижню губу.

- Вертайся в ліжко, дурненька, ти тільки зашкодиш собі! - прикрикнула на неї Скарлет, але напівгола Мелані й далі натужно сходила вниз.

- Скарлет,- прошепотіла вона,- ми повинні витягти його звідси й поховати. Він міг бути не один, і якщо вони його тут знайдуть…- Мелані сперлася на плече Скарлет.

- Ні, він один,- відказала Скарлет.- 3 вікна вгорі я більш нікого не побачила. Мабуть, це дезертир.

- Коли навіть і так, краще, щоб ніхто про нього не знав. Негри можуть вибовкати, і тоді прийдуть янкі й тебе заберуть. Скарлет, ми повинні закопати його десь, поки наші не вернулися з болота.

Гарячкова настійливість Мелані спонукала до дії, і Скарлет почала напружено думати.

- Я можу закопати його край саду під альтанкою - там, де Порк ховав барильце з горілкою, м’який грунт. Ось тільки як мені дотягти його туди?

- Візьмемо вдвох за ноги й виволочимо,- рішуче сказала Мелані.

Скарлет мимохіть відчула ще більший захват.

- Та ти й кішку за лапу не виволочиш. Я сама його витягну,- різкувато промовила вона.- А ти йди лягай. Бо ти доконаєш себе. І не пробуй помагати мені, а то я сама віднесу тебе нагору.

Бліде обличчя Мелані розпромінилося щирою усмішкою.

- Ти така мила, Скарлет,- сказала вона й ніжно доторкнулась устами до її щоки. І перше ніж Скарлет отямилась, Мелані додала: - Якщо ти зможеш сама його витягти, я тут повитираю… щоб не було цієї калюжі, коли наші вернуться. І ще, знаєш, Скарлет…

- Ну?

- Як ти гадаєш, це дуже непорядно - заглянути в його ранець? Може, в нього є що з харчів.

- А чого ж,- відповіла Скарлет, сердита на себе, що сама про це не здогадалася.- Ти заглянь у ранець, а я перевірю кишені.

Схилившись над трупом і тамуючи в собі відразу, вона розщібнула решту гудзиків на мундирі й заходилася нишпорити по всіх кишенях.

- Боже,- прошепотіла вона, дістаючи розбухлий гаман, загорнутий у шмату.- Мелані… Меллі, у нього тут наче купа грошей!

Мелані не озвалася, а тільки рвучко сіла на підлогу й прихилилася до стіни.

- То подивись,- промовила вона нетвердим голосом.- Мені трохи недобре стало.

Скарлет шарпнула шмату й тремтячими руками розгорнула гаман.

- Глянь, Меллі!.. Ти тільки глянь!

Мелані перевела на неї погляд, і очі її округлилися.

В гамані було напхом напхано зелених федеральних банкнотів усуміш з конфедератськими, а поміж ними поблискували золоті монети - одна десятидоларова й дві по п’ять доларів.

- Кинь їх рахувати,- сказала Мелані, коли Скарлег почала перебирати гроші.- У нас нема часу…

- Ти розумієш, Мелані, що ці гроші означають? Що ми не голодуватимем!

- Так, так, люба. Я розумію, але зараз у нас нема часу. Глянь по інших кишенях, а я візьму ранець.

Скарлет несила була випустити з рук гаман. Звабливі видива бачились їй: справжні гроші, кінь янкі, харчі! Є-таки Бог на світі, він не покинув їх напризволяще, хоч і як дивно виявляв свою увагу. Вона уклякла навпочіпки й усміхнено дивилась на гаман. Харчі! Мелані вихопила його у неї з рук, тільки й мовивши:

- Швидше!

В кишенях штанів не знайшлося нічого, крім недогарку свічки, складаного ножа, плитки жувального тютюну й шнурка. А з ранця Мелані видобула невеличкий пакетик кави,- вона понюхала його з такою насолодою, наче най- ароматніші парфуми,- галету, мініатюрний портрет дівчинки в золотих з дрібними перлинками рамцях (Мелані аж змінилася на обличчі, коли це побачила), гранатову брошку, два широкі золоті браслети з тоненькими золотими ланцюжками, золотий наперсток, срібну дитячу філіжанку, золоті ножички для шитва, перстень із солітером і пару сережок з діамантовими дармовисами у формі груші, кожен з яких, навіть на недосвідчений погляд обох дівчат, важив не менше карата. .4

- Злодюга! - прошепотіла Мелані, відступаючи від непорушного тіла.- Це ж усе він накрав, Скарлет!

- Звичайно,- відказала та.- А сюди прийшов, щоб і нас обікрасти.

- Добре, що ти його вбила,- промовила Мелані з гострим виразом у своїх завжди таких лагідних очах.- Але поквапся, дорогенька, треба забрати його звідси.