zvijani-vitrom-1

- Перепрошую, але я ще не скінчила,- урвала її Стара Господиня.- І вони сказали, що янкі стали табором у вас на плантації, і що всі ваші збираються до Мейкона. І тієї ж ночі ми побачили заграву над вашим маєтком - горіло кілька годин, і це так налякало наших дурних чорнюків, що вони порозбігалися хто куди. А що там у вас спалили?

- Весь запас бавовни, на сто п’ятдесят тисяч доларів,- гірко мовила Скарлет.

- Подякуй долі, що хоч не будинок,- відрекла на те бабця, спершись підборіддям на тростину.- Бавовну через рік матимете з нового урожаю, а будинок не так легко новий поставити. Між іншим, ви вже почали збирати бавовну?

- Ні,- відповіла Скарлет,- та у нас майже всі кущі витолочили. Лишилось трохи на крайньому полі над струмком, там бавовни ледве на три паки набереться. Хоча й ту нема кому збирати, бо ж негри з плантації розбіглися.

- Ви тільки послухайте - нема кому збирати, бо негри розбіглися! - перекривила стара, ущипливо глянувши на Скарлет.- А чим не годяться для цього ваші біленькі ручки, панночко, і ваших сестричок?

- Мої? Щоб я збирала бавовну? - обурилася Скарлет, немов її намовляли на бозна-який гидкий злочин.- Щоб я працювала, як негритянка з плантації? Як біла голота? Як жінки Слеттері?

- Біла голота, чи ти ба! Ну ж і розпаніло та розманіжилось нинішнє жіноцтво! Дозвольте сказати вам, панночко, що коли я була дівчам і мій батько втратив геть усе до шеляга, я не гребувала ніякою чесною роботою, і на полі гарувала, аж поки батько знову розжився на гроші й купив трохи негрів. Я й грядки обробляла, і бавовну збирала, і тепер зумію це робити, якщо доведеться. Бо до того якраз і хилиться. Біла голота, ти ба!

- Але ж, мамусю! - вигукнула її невістка, благально дивлячись на Селлі та Скарлет, щоб ті якось допомогли їй угамувати стару леді.- То ж було бозна-коли, за інших зовсім часів, тепер усе змінилося.

- Коли йдеться про чесну роботу, часи ніколи не змінюються,- заявила гострозора стара леді, не піддаючись на вмовляння.- Мені соромно таке від вас чути, Скарлет,- послухала б ваша мама, коли ви оце кажете, що чесна робота перетворює порядних людей на білу голоту! “Коли Адам орав, а пряла Єва…” 15

Аби перевести розмову на безпечнішу тему, Скарлет швиденько запитала:

- А що з Тарлтонами й Калвертами? Чи їх не спалили? Чи встигли вони втекти до Мейкона?

- До Тарлтонів янкі не дійшли, Тарлтони осторонь головної дороги, як і ми* Але у Калвертів були - забрали всю їхню худобу й птицю, і негрів теж заманили з собою…- почала Селлі.

Бабця урвала її:

- Х-ха! Наобіцяли чорнючкам шовкових суконь та золотих сережок - ось що вони зробили. Кетлін Калверт казала, що коли янкі від’їздили, то в декого сиділи за сідлом ці дурні негритянки. Чим-чим, а кольоровими немовлятами вони їх обдарують, хоч я не сказала б, що кров янкі так дуже поліпшить їхню породу.

- Ой мамусю!

- Не роби такої цнотливої міни, Джейн. Ми всі тут, здається, жінки заміжні. І Бог свідок, немовлята-мулатики нам не дивина.

- А чому не спалили Калвертів дім?

- Тому, що друга місіс Калверт і їхній управитель, Гілтон, мають північанський акцент*- відповіла Стара Г ос- подиня, яка називала колишню гувернантку незмінно “другою місіс Калверт”, хоч перша Калвертова дружина померла ще двадцять років тому.

- “Ми всі рішучі прихильники Федерації”,- гугняво перекривила стара леді янківську манеру вимовляти слова.- Кетлін розповідала, що вони обоє присягалися й запевняли, ніби в роду Калвертів усі щирі янкі! І це тоді, коли містер Калверт загинув у дикій пущі! А Рейфорд воював під Геттісбергом, ї Кейд у Вірджинії! Кетлін це страшенно вразило, як на неї, то краще б уже дім спалили, ніж таке чути. Кейд, казала вона, ошаліє зі злості, коли повернеться і про все дізнається. Оце так воно буває, як хтось бере собі жінку з-поміж янкі - бо ні гордощів у них, ні порядності, тільки за власну шкуру дбають… Але яким дивом, Скарлет, вашої садиби не спалили?

Скарлет помовчала з хвильку, перш ніж відповісти. Вона знала, що наступне запитання буде: “А як ся мають усі ваші? Як ваша матінка?” І розуміла, що не навижитьсн розповісти їм про смерть Еллен. Адже як тільки вона скаже про це або навіть лише подумає на очах у цих співчутливих жінок, то не стримає сліз і плакатиме доти, доки їй не зробиться погано. А вона не може собі попускати. Відколи Скарлет повернулася додому, вона ні разу не давала волі сльозам, бо розуміла, що тоді вся її старанно плекана мужність де б і ділася. Але, розгублено дивлячись на приязні обличчя сусідок, вона розуміла й те, що Фонтейни повік їй не вибачать, коли від них приховати смерть Еллен. І передусім бабця, яка більшість мешканців округи збувала зневажливим помахом кощавої своєї руки, а от до Еллен була незвичайно прихильна.

- То кажіть же,- мовила стара, втупивши у Скарлет проникливий погляд.- Чи ви, панночко, не знаєте, як це вийшло?