Точна характеристика. Лі вирвався з Росії, коли вона йому набридла; а потім, застреливши президента, він зумів вислизнути з Книгосховища, попри майже миттєву реакцію поліції й спецслужб.
Лі стоятиме перед націленою на нього зброєю, відповідаючи на перші питання в кімнаті відпочинку на другому поверсі Книгосховища, ще до того, як помираючого президента довезуть до шпиталю Паркленд. Коп, який його там опитуватиме, потім згадає, що хлопець відповідав розсудливо й переконливо. Оскільки за Лі як за свого працівника поручиться тамтешній бригадир Рой Трулі, коп дозволить Оззі Кролику піти, а сам поспішить нагору шукати місце, звідки стріляли. Здавалося цілком імовірним, що могли минути дні й тижні, перш ніж Освальда десь би схопили, аби він не нарвався на патрульного Тіппіта.
— Сейді, даллаські копи оганьбляться на весь світ своєю некомпетентністю. Треба бути божевільним, щоб їм довіряти. Вони можуть взагалі не відреагувати на анонімне повідомлення.
— Але чому? Чому вони не реагуватимуть?
— Наразі тому, що той парубок зараз не в Техасі й навіть не збирається сюди повертатися. Він обмірковує план, як йому втекти до Куби.
— До
Я помотав головою.
— Це неважливо, бо цього не станеться. Він повернеться в Даллас, але без жодного наміру вбивати президента. Він навіть не знає, що Кеннеді збирається відвідати Даллас. Сам Кеннеді цього не знає, бо цей візит ще не внесено до його графіку.
— Але
— Так.
— Бо в тому часі, звідки ти прибув, усе це описано в підручниках історії.
— Так, у загальних рисах. У мене є детальні нотатки, зроблені моїм другом, котрий і послав мене сюди. Якось, коли все це закінчиться, я розповім тобі мою історію цілком. Але не зараз, коли та зубата машина все ще працює на повну потужність. Важливе тут ось що: якщо поліція допитає того парубка раніше середини листопада, він видасться їм абсолютно невинним, бо він і
— Ти так кажеш, ніби це вже трапилося, — зачудувалась вона.
— У моєму світі це трапилось.
— А яка важлива подія станеться в середині листопада?
— Шістнадцятого числа
— А де він працюватиме?
Я знову помотав головою. Їй небезпечно було це знати. Звичайно, тут взагалі не було
— Якби поліція з ним побалакала, це могло б його принаймні сполохати, відстрашити від таких дій.
Вона мала рацію, але який це шалений ризик. Я вже був ризикнув трішки, поспілкувавшись із де Мореншильдом, але де Мореншильд бажав отримати нафтові концесії. Ну й головне, я його так налякав, що він ледь в штани не напудив. Мені вірилося, що він мовчатиме. Інша справа Лі…
Я взяв Сейді за руку:
— Зараз я можу передбачити, куди й коли вирушить цей тип, точно так, як можу передбачити, куди поїде потяг, бо він повсякчас на своїх рейках. Тільки-но встряну, щойно я
— А якби ти поговорив з ним особисто?
Абсолютно кошмарне видіння зринуло в моїй уяві. Я побачив, як Лі докладає копам:
— Не думаю, що це також могло б чимсь зарадити.
Зніченим голосом вона спитала:
— Ти мусиш його вбити?
Я не відповів. Що само по собі вже було відповіддю.
— І ти насправді знаєш, що це мусить трапитися?
— Так.
— Так само, як ти знаєш те, що двобій двадцять дев’ятого числа виграє Том Кейсі?
— Так.
— Навіть попри те, що геть усі, хто розуміється на боксі, кажуть, що Тайгер його знищить?
Я усміхнувся:
— Ти читала спортивні розділи в газетах.
— Так, читала. — Вона забрала в мене з рота травинку і поклала її собі до рота. — Я ніколи не була на боксерському матчі. Ти мене поведеш?
— Це не зовсім живе шоу, ти ж знаєш. Просто пряма трансляція на великому телеекрані.
— Я знаю. Ти мене поведеш?
У Даллаському «Аудиторіумі» того вечора, коли відбувався двобій, було чимало гарних жінок, але Сейді отримала свою долю захоплених поглядів. Вона ретельно загримувалася для цієї події, хоча навіть наймайстерніший грим міг лише мінімізувати ушкодження на її обличчі, але не приховати їх цілком. Наразі вельми допоміжною виявилась її сукня. Сукня гладенько облягала лінії її тіла й мала глибокий викот.