Частина друга (СИ)

Я прикинув розклади. Отже вусань, який скорш за все був за головного серед цього рзномастого натовпу, щось вимагав вд купця. Сумнваюся, що ми з Василем спостергали пограбування. Принаймн вдкрите... Мабуть купець просто намагався домовитись з мсцевими злодюжками, щоб не чпали його товар.

-Так! Ясно, - кинув я, тут же наказав Ликових чекати бля лхтаря.

-Ви що збиратесь робити? - перелякався Василь.

-Поки сам не знаю, - знизав я плечима та рушив до бочок.

Мене швидко помтили назустрч виступили дво чоловкв. Мж ншим також озброних ножами.

Я помтив хн дивн бляхи, зроблен по мсцевй мод. На них красувався кабан.

Перегородивши шлях, один з чоловкв нахабно спитав:

-Т чо, нмощний?

-Ну... розмова ... до того рудого...

-Чо?

-Вуха заклало? Йди продуй!

Чоловк отетеревв. Вн тут же потягнувся до ножа на ремен. Я схопив його трохи вище кист великим пальцем натиснув на м'язи, одночасно намагаючись утримати вд можливост витягнути зброю. Судячи по пиц, я зробив йому боляче. Чолов'яга секунду-другу боровся, але все ж кинув спробу оголити лезо.

-Чо там тако? А, Новк? - звернув свою увагу вусань.

Вн вдступив вд купця та втупився на мене.

-Поговорити б хотлося, - кинув я, вдштовхуючи хлопця з ножем убк. - Ось з цим сонцеволосим.

Вусань з подивом глянув на свого пдручного та розгублено спитав:

-С н--м? А ти кто такой?

-Людина... А ти?

-Ну ти дрзкй!

-Ето Жрх, дурнь! - просипв мен Новк. Вн сердито потирав зап'ястя.

-Ну, Жерех, чи Короп... проте також мабуть людина? - голосно кинув я.

-Жрх, дай лучьш я му рога обламаю! - крикнув рудий.

-Хмм! Успца, - зщулився ватажок. - Ну чво ти хочш от мого чловка? - спитав вн. - Можш говорть прямо мн...

-Хочу Свтло в його серце впустити, - вдповв я.

-Хмм! - знову хмикнув Жерех. - А ти служтль цркв?

-Не зовсм... просто про благо дбаю... Вважаю, що людям треба допомагати слдкувати за власним станом душ, за чистотою скри... Направляти на шлях очищення.

Поки говорив, мен чомусь пригадалась ельфйка бля каплиц. Мабуть, я зараз для Жереха в чомусь нагадую .

- что ж такова натворл сонцволосий? - недобре посмхнувся ватажок. - Какой грх он допустл?

-Дзнався, що сталася на портово площ жахлива подя! - в тон ватажку вдповв я. Ми з ним схрестились поглядами. - виною тому вчинок тво людини, Жереху. Вн з товаришами напав на беззахисну людину пограбував до нитки. Яка ж це несправедливсть! Який це грх!

Ватажок поправив сво чорн вуса, з посмшкою подивився на пдручних. В його очах промайнула дика скорка, яка бува у тих, що не вважають життя ншо людини цннстю.

-Слиш ти! - заступився той, якому я пом'яв руку. - Н хотл би до Тнсеса отправца? С нм обсудть вопроси грха скуплня?

-Тхо, Новк, - пдняв руку Жерех. - Чловк что-то мт протв мня... То ж нхай повдат!

-А я все сказав... Додам лише, якщо ти захищаш свою людину, то роздляш з нею грх.

-Хмм! Любопитная сторя. чм ми можм... откупца?

-По-перше, стати на шлях виправлення, - вд цих слв мен самому смшно стало. - А по-друге - повернути награбоване.

Жерех розреготався.

-Ти, парнь, мн опрдлйоно нравшся. пошутть умш, дозволенова н прступаш... Поетому можеш бжать отсль живим-здоровим.

-Ну, ти ж розумш, що цього не буде, - цього разу я вже не жартував.

Ми знову зустрлись поглядами з Жерехом. Не скажу, що я не нервував. Але врешт-решт заплигнув в так хащ, що вдступати вже точно не можна. Тльки вперед... вперед...

-Н меча... н ножа... даж дубнк нт, - якось розлого промовив вн. - Как сврр... настоящй сврр...

-Дозволь я му сйчас.., - рвався помститися Новк.

-Угомонсь! Он через тебя прошйол, словно через открити настж двер. Знаю я такой народец. У нго, Новк, даж на лбу напсано, что сврнуть тб шю, как на брущатку сплюнуть. Ето, братци, сврр!

-Що? - не второпав я. - Що ти сказав?

Жерех вдмахнувся, мов , прохали, та спитав, кого вони образили.

-Василя Ликових.

-Хмм! Ликових... Ликових... Н помню такова...

Я кинув головою убк лхтаря, пд яким одиноко стояв Василь. Жерех зщулився, намагаючись пригадати, та згодом пробубонв:

-А-а... етот замухришка...

Вн розсмявся, але вже по-доброму, чого сказати чесно, я не очкував. А потм додав:

-во, мжду прочм, сво ж "заказал"... Я так понял, что мшал он м.... Очнь мшал!

-Чим?

-Трудно сказать... да ми н спрашвам... Можт, мастр он получьш, чм он. А людская завсть, сам знаш, вщ страшная... А люд он гнловати... Поврь, я в том толк понмаю. м би днг отхватть... побольш. А ми твово яхонтова даж пожалл кончать н стал. Кнул в канаву на том разошлсь.

-А нструмент?

-нструмнт? Кто во знат...

-Врод, в Кузн снсл... Смйону Копилю, - промовив за спиною ватажка рудий. - На прплавку.

-Шкода, - труснув я головою. - Так що робити-то будемо?

Жерех здивувався. Вн поправив вуса, а потм клацнув язиком та сказав:

-Когда убйца дйот на поводу у справедливост, то дло кнчаться страшно... для всх...

-Який вбивця?

-Ти, паря, дурака н валяй... Шагай по добру, по здорову, пока н позно.

тут до мене дйшло, що вн мене вважа вбивцею. А вдсутнсть збро... принаймн видимо... примушу його не нападати на мене. Саме вдсутнсть збро, я не обмовився.