Чорна рада

Ч …ому од людей одцуратись! Ч каже ¬асиль Ќевольник. Ч “а йому й хл>=б не п>=де в душу, €кби його люде покинули. ” нас >= тепер не без гостей. ѕобачиш сам, що в нас за г>=сть тепер у ’марищ>=.

fа, одчинивши д>=дусь у пас>=ку хв>=рточку, >= пов>=в Ўрама поп>=д деревом.

ўо ж то був за Ўрам такий, >= €к се в>=н був разом п>=п >= полковник?

Ѕув в>=н син паволоцького попа, по пр>=звищу „епурного, учивс€ в ињвськ>=й братськ>=й школ>=, >= вже сам вийшов був на попи. як же п>=дн€лись козаки з гетьманом ќстр€ницею, то >= в>=н устр€в до козацького в>=йська; бо гар€чий був чолов>=к Ўрам >= не всид>=в би у своњй параф>=њ, чуючи, €к >=ллЇтьс€ р>=дна йому кров за безбожний глум польських консистент>=в >= ур€дник>=в над украњнц€ми, за наругу католик>=в >= ун>=т>=в над греко-руською в>=рою. “од>=-бо д>=йшло безладд€ в ѕольщ>= до того, що робив ус€кий староста, ус€кий ротм>=стр, ус€кий значний чолов>=к, що йому в божев>=льну голову прийде, а найб>=льш >=з народом неоружним, з м>=щанами >= хл>=боробами, котор>= не мали жодного способу супротив його стати. ѕочали жовн>=ри, консистуючи в городах >= селах, беззаконн>= окорми >= напитки од людей вимагати, ж>=нок та д>=вчат козачих, м>=щанських >= посполитих безчестити >= мордовати, людей серед зими по ломках льодових у плуг запр€гати, а жидам приказували њх бичовати й поган€ти, щоб, на один см>=х >= наругу, л>=д плугом орали й рисовали. ј тим часом католицьк>= пани з нашими перевертн€ми усиловались ун>=ю на ¬крањн>= прищепити >= не в одну церкву попом ун>=та на огиду люд€м поставили; в>=ру благочестиву мужицькою в>=рою називали, а оддаючи жидам у оренду села, не раз >=з селами й церкви њм на одкуп оддавали. = н>=кому було на так>= наруги жаловатись, бо й самого корол€ сенатори, пани да Їпископи у руках держали. ородова ж козацька старшина за коронного гетьмана, за старост, за державц>=в >= њх нам>=сник>=в >= орендар>=в руку т€гнула, а м>=ж себе д>=лилась козацькою платою Ч по тридц€ти злотих на вс€кого реЇстрового од корол€ >= –еч>= ѕосполитоњ. “о й реЇстровим, чи городовим, козакам було т>=сно. Ѕагато з них до п>=дданства старостам >= державц€м приневолено; котор>= ж остались реЇстровими козаками, т>=њ робили в своЇњ старшини вс€ку роботу по дворах. Ў>=сть тис€ч т>=лько њх оставлено в реЇстр>=, да й т>=њ, бувши в велик>=й невол>= в старшини, т€гли, хот€ й нехот€, за л€х>=в руку >= т>=лько вже при ’мельницькому одностайне за ¬крањну повстали. “ак €к би њм земл€ки у своњй т>=снот>= й нуждах жаловались?.. аловались мир€не >= попи благочестив>=њ т>=лько далеким своњм земл€кам Ч козакам запорозьким, котор>=, живучи в диких степах, за порогами, старшину свою сам>= з себе вибирали >= гетьману коронному уз€ти себе за шию не давали. ќт >= виходили з «апорожж€ один за одним гетьмани козацьк>=њ: “арас “р€сило, ѕавлюк, ќстр€ниц€ Ч з мечем >= пожежею супротив ворог>=в р>=дного краю.

“>=лько ж не надовго п>=д>=ймали украњнц>= п>=д њх корогвами похилу голову. Ћ€хи держались м>=цно за руки з недол€шками, гасили хутко полом’€ >= знов по-свойому обертали ”крањну. јж ось п>=дн€всь страшенний, невгасимий пожар >=з «апорожж€ Ч п>=дн€всь на л€х>=в >= на вс>=х недруг>=в отчизни батько ’мельницький. „ого вже не робили т>=њ старости >= ком>=сари з городовими козаками, т>=њ консистенти-ротм>=стри з своњми жовн>=рами, да й наш>= перевертн>= недол€шки з надв>=рною сторожею. як уже не вмудр€лись, щоб погасити теЇ полом’€! як уже не перегороджували степов>= дороги своњми заставами, щоб не пустити н>=кого з ”крањни на «апорожжЇ, так де ж? идаЇ пахар на пол>= плуг >=з волами, кидаЇ пивовар казани в броварн>=, кидають шевц>=, кравц>= >= ковал>= свою роботу, батьки покидають маленьких д>=тей, сини Ч немощних батьк>=в >= мат>=рок, >= вс€ке ман>=вцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикуЇ на «апорожжЇ до ’мельницького. = отод>=-то вже Ђрозлилась козацька слава по вс>=й ”крањн>=…ї

fе ж пробував, де тин€всь попович паволоцький, Ўрам, дес€ть р>=к од ќстр€ниц>= до ’мельницького? ѕро те багато треба було б писати. —ид>=в в>=н зимовником серед дикого степу на Ќизу, вз€вши соб>= за ж>=нку бранку туркеню; пропов>=дував в>=н слово правди божоњ рибалкам >= чабанам запорозьким; побував в>=н на пол>= й на мор>= з низовц€ми; видав не раз >= не два смерть перед очима да й загартовавс€ у воЇнному д>=л>= так, що €к п>=дн€всь на л€х>=в ’мельницький, то мав з його велику користь >= п>=дмогу. Ќ>=хто краще його не ставав до бою; н>=хто не крутив л€хам такого верем>=€…[3. рутить верем>=€ Ч чинити бистр>= атаки Ч прим.авт.]

” тих-то случа€х пошрамовано його вздовж >= впоперек, що козаки, €к прозвали його Ўрамом, то й забули реЇстрове його пр>=звище. = в реЇстрах-то, коли хочете знати, не „епурним його записано.

Ѕило козацтво в ту в>=йну на те, що або пан, або пропав, то не кожен писавс€ власним пр>=звищем.