Читаем Дитинство. Молодість. Літня пора полностью

Публічна поява Брейтенбахів відбулася на одній літературній конференції в Кейптауні. Залу вщерть заповнили люди, які прийшли подивитися на них. У своїй промові Брейтен назвав африканерів мерзенним народом. Тому, що вони мерзенні й соромляться своєї мерзенності, сказав він, вони й вигадали свою фантастичну схему примусового відокремлення рас.

Промову Брейтена привітали бурхливими оплесками. Невдовзі по тому він з Йоландою вилетів до Парижа, а недільні газети повернулися до свого меню вередливих німфеток, невірних дружин і тяжких убивць.

Дослідити: заздрість, яку відчували білі південноафриканці (чоловіки) до Брейтенбаха, до його свободи подорожувати світом і до його необмеженого доступу до гарної й екзотичної секс-компаньйонки.


2 вересня 1973 р.

Учора ввечері в кінотеатрі «Empire Cinema» в районі Муйзенберґ показали ранній фільм Куросави «Жити». Нудний бюрократ дізнається, що в нього рак, і йому лишилося жити лише кілька місяців. Він приголомшений, не знає, що робити з собою, куди податися.

Він запрошує свою секретарку, жваву, але бездумну молоду жінку, на чай. Коли вона намагається піти, він тримає її за спину, хапає за руку. «Я хочу бути такою, як ти! — каже він. — Але я не знаю як!» Відвертість його заклику їй огидна.

Запитання: як реагував би він, якби батько схопив його отак за руку?


13 вересня 1973 р.

Йому подзвонили з бюро працевлаштування, де він лишив свої дані. Клієнтка шукає фахової поради в мовних питаннях, оплата погодинна, чи цікавить його така пропозиція? Мовні питання якого характеру, запитує він. У бюро нездатні відповісти.

Він телефонує за названим номером, призначає побачення і приходить у квартиру в Сі-Пойнті. Клієнтка — жінка років за шістдесят, удова, її чоловік покинув цей світ і лишив основний масив свого чималенького статку під довірчим управлінням свого брата. Обурена, вдова вирішила опротестувати заповіт. Але всі юристи, до яких вона зверталася, відраджували її від таких спроб. Заповіт, казали вони, абсолютно недвозначний. І все-таки вдова відмовляється здаватись. Юристи, переконана вона, неправильно тлумачать слова заповіту. Отже, вона полишила юристів і просить натомість фахової мовної поради.

Із чашкою чаю коло ліктя він уважно перечитує небіжчиків заповіт. Його значення абсолютно зрозуміле. Вдові дістається квартира в Сі-Пойнті й певна сума грошей. Решта майна переходить у довірче управління і призначена чоловіковим дітям від попереднього шлюбу.

— Боюся, я не можу допомогти вам, — каже він. — Текст однозначний. Його можна розуміти тільки певним чином.

— А як щодо цього? — запитує жінка, нахиляючись над ним і тицяючи пальцем у текст. Її рука крихітна, шкіра плямиста, на безіменному пальці видніє діамант в екстравагантній оправі. — Отут, де сказано «Незважаючи на сказане вище».

— Тут сказано: мовляв, якщо ви доведете, що ви в скрутному фінансовому становищі, ви маєте право звернутися до тресту, який здійснює довірче управління, й просити допомоги.

— А як щодо слова «незважаючи»?

— Воно означає, що сказане в цьому пункті становить виняток зі сказаного вище і має пріоритет над ним.

— А крім того, означає, що трест не може не зважати на мої вимоги. Адже що означають слова «не зважати», як не це?

— Ідеться не про те, що означають слова «не зважати». Йдеться про те, що означають слова «незважаючи на сказане вище». Ви повинні брати фразу в цілому.

Жінка нетерпляче форкнула:

— Я плачу за ваші послуги як фахівця з англійської мови, а не як юриста, — мовила вона. — Заповіт написано англійською мовою, англійськими словами. Що означають ці слова? Що означає слово «незважаючи

»?

«Божевільна, — думає він. — Як я відкараскаюсь від неї?» Але, звичайно, жінка не божевільна. Просто перебуває під владою люті й жадоби: люті проти чоловіка, що уник її влади, жадоби грошей.

— Так, як я розумію цей пункт, — каже вона, — то, якщо я висуну вимогу, ніхто, навіть мій дівер, не зможе не зважати на неї. Адже саме це й означають слова «не зважати»: він не може не зважати на мене. Інакше який був би сенс уживати це слово? Ви розумієте, що я маю на увазі?

— Я розумію, що ви маєте на увазі, — відповідає він.

Він полишає дім із чеком на десять південноафриканських рендів. Тільки-но він подасть свою оцінку, свою фахову оцінку, до якої додасть засвідчену вповноваженою особою копію диплома, який надає йому статус фахового коментатора значення англійських слів, зокрема слова «незважаючи», він отримає решту тридцять рендів свого гонорару.

Він не пише ніякої оцінки. Він зрікається грошей, які йому винні. Коли вдова телефонує запитати, що сталося, він спокійно кладе трубку.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Зулейха открывает глаза
Зулейха открывает глаза

Гузель Яхина родилась и выросла в Казани, окончила факультет иностранных языков, учится на сценарном факультете Московской школы кино. Публиковалась в журналах «Нева», «Сибирские огни», «Октябрь».Роман «Зулейха открывает глаза» начинается зимой 1930 года в глухой татарской деревне. Крестьянку Зулейху вместе с сотнями других переселенцев отправляют в вагоне-теплушке по извечному каторжному маршруту в Сибирь.Дремучие крестьяне и ленинградские интеллигенты, деклассированный элемент и уголовники, мусульмане и христиане, язычники и атеисты, русские, татары, немцы, чуваши – все встретятся на берегах Ангары, ежедневно отстаивая у тайги и безжалостного государства свое право на жизнь.Всем раскулаченным и переселенным посвящается.

Гузель Шамилевна Яхина

Современная русская и зарубежная проза
Последний рассвет
Последний рассвет

На лестничной клетке московской многоэтажки двумя ножевыми ударами убита Евгения Панкрашина, жена богатого бизнесмена. Со слов ее близких, у потерпевшей при себе было дорогое ювелирное украшение – ожерелье-нагрудник. Однако его на месте преступления обнаружено не было. На первый взгляд все просто – убийство с целью ограбления. Но чем больше информации о личности убитой удается собрать оперативникам – Антону Сташису и Роману Дзюбе, – тем более загадочным и странным становится это дело. А тут еще смерть близкого им человека, продолжившая череду необъяснимых убийств…

Александра Маринина , Алексей Шарыпов , Бенедикт Роум , Виль Фролович Андреев , Екатерина Константиновна Гликен

Фантастика / Приключения / Современная проза / Детективы / Современная русская и зарубежная проза / Прочие Детективы
Ход королевы
Ход королевы

Бет Хармон – тихая, угрюмая и, на первый взгляд, ничем не примечательная восьмилетняя девочка, которую отправляют в приют после гибели матери. Она лишена любви и эмоциональной поддержки. Ее круг общения – еще одна сирота и сторож, который учит Бет играть в шахматы, которые постепенно становятся для нее смыслом жизни. По мере взросления юный гений начинает злоупотреблять транквилизаторами и алкоголем, сбегая тем самым от реальности. Лишь во время игры в шахматы ее мысли проясняются, и она может возвращать себе контроль. Уже в шестнадцать лет Бет становится участником Открытого чемпионата США по шахматам. Но параллельно ее стремлению отточить свои навыки на профессиональном уровне, ставки возрастают, ее изоляция обретает пугающий масштаб, а желание сбежать от реальности становится соблазнительнее. И наступает момент, когда ей предстоит сразиться с лучшим игроком мира. Сможет ли она победить или станет жертвой своих пристрастий, как это уже случалось в прошлом?

Уолтер Стоун Тевис

Современная русская и зарубежная проза