Читаем Містичні істоти, загадки і таємниці Карпат полностью

За віруваннями гуцулів, чорта можна було для себе виховати або придбати. Інколи він навіть допомагав по господарству, служив людині, був чимось подібним до домовика. Такого чорта називали хованцем, служкою, помічником. Придбати такого чортиська можна було в мольфара. Чорт-помічник був доброзичливим, проте міг накоїти лиха, якщо його ображали.

Однією з найвідоміших потойбічних істот Українських Карпат є чугайстер, або лісова людина. На Закарпатті його часто називали ще нічником. Чугайстер невідомий іншим слов'янам і відомий лише в гуцульській культурі. Характеризувалася ця істота високим зростом, білим одягом чи й зовсім його відсутністю. Дехто з гуцулів каже, що на чугайстера перетворювався чоловік, проклятий сусідом. Зустрівши в лісі людину, чугайстер не робить їй нічого лихого, а лише запрошує до танцю. Сам чугайстер танцює дуже добре — як вихор. Доброго танцюриста він може нагородити. Проте якщо подорожній не втримає шаленого темпу і впаде, чугайстер навіки залишить його в горах. При цьому він захищає пастухів і лісорубів, навчає людей ремеслу, пасе худобу. Цю істоту часто порівнюють із вітром чи вихором. Чугайстер може залазити в димар і співати. Коли пастухи або лісоруби варять їсти, вони завжди залишають трохи їжі для нього.

Дуже важливим, особливо для туристів, є злий дух — «блуд», який підстерігає неуважних людей на карпатських стежках та водить їх горами до кінця днів. Це низенький страшненький чоловік, якого вважають братом чугайстера. Часто він набуває вигляду вогника, що світить у темряві, з'являється то там, то тут і збиває з пантелику подорожніх, даючи їм марну надію. Легенда каже, що блуд є злим духом, якого скинули з неба і який завис у повітрі.

Лісовиками, або дикими людьми, називають істот, що пасуть звірів і охороняють їх від мисливців. З людьми вони не спілкуються, хоча й дуже подібні до них. Лісовики народжені оленицями, ведмедицями чи вовчицями, тому їх ще інколи називали самосіями.

У скелях карпатських гір живе Вихор, який є страшним демоном із хвостом та крилами без живота, з відкритими нутрощами. Гуцули й досі вірять у те, що вихор як природне явище є смертельно небезпечним для людини, адже в результаті зіткнення з ним можна залишитися калікою чи набути душевної хвороби.

Гонихмарник є керівником бурі, дощу та граду. Він може відводити чи накликати хмари. За повір'ям, якщо кинути ножем у хмару, коли та в поривах вітру клубочиться низько над землею, можна поранити ту людину, яка перевтілилася в гонихмарника. Гуцули розповідають про гонихмарників, що жили з-поміж звичайних людей. Коли гонихмарник помирав, його вмивали, як і інших покійників, але воду з корита виливали не відразу, а частинами. Вважалося, що вода, злита з покійника одразу, здійме великий вихор від крил нечистої сили, яка злетілася на поховання гонихмарника.

Уночі на карпатському небі можна побачити зірку, що стрімко кудись летить. Це літавець, або перелесник, — дух, що літає в небі, немов вогняний змій. Він є духом спокуси, який заманює жінок і дівчат, кохається з ними, а потім забирає силу та вроду. На вигляд літавець подібний до падучої зірки, а на землі він перетворюється на гарного юнака. Літавець завжди молодий і красивий до смерті. Про нього ще кажуть, що цей дух іноді може набувати вигляду коханої, близької людини того, кого хоче звабити. Тому зустріч із перелесником може спричинити туга за померлим коханим.

Якщо почуєте жаб'яче кумкання, напевне, ви зустрілися з потерчатами, яких часто крадуть русалки. Будьте уважні, насправді то є душі нехрещених або мертвонароджених дітей, що просять про допомогу. Тож якщо почуєте таке кумкання, киньте хустинку чи інше полотно, подібне до крижма, і дайте бідній душі ім'я, охрестивши її в такий спосіб. Тоді ця душа стане янголом. У разі ж якщо через сім років після смерті ніхто не врятує потерча, воно перетворюється на справжнього демона. За переказами, потерчата ховаються в озерах чи болотах, а ще ходять у темряві з каганчиками, що блимають, заманюючи в болото людей.

Якщо, перебуваючи в Карпатах, ви помітите в несподіваному місці мокрі сліди, від яких віє холодом, знайте — саме на цьому місці нещодавно сидів водяник. Це потойбічний цар, якому підвладні всі карпатські води. Водяник може набувати вигляду будь-кого із водяних істот. А впізнати його можна по воді, що постійно капає з лівого боку цієї істоти. Водяник має довге розкуйовджене волосся, а також полюбляє їздити на сомі, тому останнього, власне, й прозвали чортовим конем. Водяника варто остерігатися, адже це страшний демон, що може заманити в річку та втопити. Найчастіше зустріти водяника можна в криниці, озері, болоті — місцях, де вода стоїть.

Карпатські гори багаті на горгунів — неживих, але одухотворених істот, що є шкірою деяких гір, зокрема Горган. їх завдання — охороняти гори від туристів. Саме тому подорожні інколи раптом ламають і викручують ноги, а також потрапляють в інші непередбачувані ситуації.

Серед інших істот слід згадати «потоплених», «стратників» — самовбивць та утоплеників, які з'являються на місці своєї смерті.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Костромская земля. Природа. История. Экономика. Культура. Достопримечательности. Религиозные центры
Костромская земля. Природа. История. Экономика. Культура. Достопримечательности. Религиозные центры

В книге в простой и увлекательной форме рассказано о природных, духовных, рукотворных богатствах Костромской земли, ее истории (в том числе как колыбели царского рода Романовых), хозяйстве, культуре, людях, главных религиозных центрах. Читатель узнает много интересного об основных поселениях Костромской земли: городах Костроме, Нерехте, Судиславле, Буе, Галиче, Чухломе, Солигаличе, Макарьеве, Кологриве, Нее, Мантурово, Шарье, Волгореченске, историческом селе Макарий-на-Письме, поселке (знаменитом историческом селе) Красное-на-Волге и других. Большое внимание уделено православным центрам – монастырям и храмам с их святынями. Рассказывается о знаменитых уроженцах Костромской земли и других ярких людях, живших и работавших здесь. Повествуется о чтимых и чудотворных иконах (в первую очередь о Феодоровской иконе Божией Матери – покровительнице рожениц, брака, детей, юношества, защитнице семейного благополучия), православных святых, земная жизнь которых оказалась связанной с Костромской землей.

Вера Георгиевна Глушкова

География, путевые заметки