Читаем На футбольних меридіанах полностью

Уявіть собі ситуацію. Напад повністю переграє захист. Форварди наближаються до воріт суперника буквально впритул – їх розділяють лише кілька метрів. Воротар, рятуючи становище, кидається вперед. Ворота порожні. Форвард у вигідному положенні. Він б’є, і гол, вдається, неминучий. Але м’яч потрапляє або в чиюсь спину, або в ноги. І так траплялось кілька разів. Базилевич і Каневський мали не одну можливість забити гол навіть з близької відстані. Проте на шляху м’яча кожного разу опинялась штанга чи захисники, які встигли стати на лінії воріт. І саме в них потрапляв м’яч. Ну чим ще, як не невезінням, можна пояснити такі епізоди – приємні для англійців, прикрі для нас!

Глядачі супроводжували майже весь матч оплесками на нашу честь. Після гри газети писали, що динамівці Києва – один з найсильніших клубів, який коли-небудь відвідував Британські острови. Але ми все-таки дозволили забити собі два голи, не відповівши на них жодним. Це була несправедлива поразка, яка нас дуже засмутила.

У третьому матчі, з «Арсеналом», ми задовольнились нічиєю знов-таки при повній своїй перевазі. Таким чином турне було невдалим. Але позитивним в цій подорожі є те, що ми ближче познайомились з новим англійським футболом. Це знайомство безумовно, збагатило нас новими спостереженнями, які в свій час стануть у пригоді.

Насамперед ми побачили чудово організовану колективну гру. Ще тоді, коли англійці виступали в Києві, ми помітили, що в них індивідуальна майстерність почала підкорюватись тенденціями колективної гри. Тепер же ми переконались: у цьому прогресивному починанні англійці досягли чималих успіхів, що треба обов’язково врахувати радянським командам. Адже раніше ця риса була властива тільки їм. Тепер вона поширилась на чимало команд світу, в тому числі і на англійські.

По-друге, ми побачили принципово нову атлетичну гру. Англійці грають дуже різко. Спостерігаючи матч між «Астон Віллою» і «Арсеналом», ми дивувались, як гравці при такій манері боротьби не травмують один одного і залишають поле цілими і неушкодженими. Почали пильніше придивлятись. А потім і на собі випробували цей стиль. Але жоден з нас не зазнав ніяких травм. І тут ми зрозуміли, в чому справа. У англійців різка, часом зовні безжалісна гра тому не приводить до прикрих наслідків, що вони йдуть не на футболіста, а на м’яч, – і тільки. Предметом опіки стає не стільки суперник, скільки м’яч. Це дуже важливо і відкриває нові можливості для атлетичної боротьби на полі. Цей атлетизм в минулому був характерний для ЦСКА. Але його гравці припускали чимало грубощів, тому такий стиль був різко засуджений в радянських футбольних колах. Англійці ж розв’язали цю проблему по-новому.

Сподобалась нам і підстраховка воротаря. У нас можна побачити, як у скрутному становищі хтось із захисників встигає стати на ворота, коли воротар залишає їх, щоб перетнути шлях м’ячу. У англійців на ворота стають кілька чоловік, утворюється жива стіна, пробити яку важко. Самовідданість – ось що допомагає британським футболістам захищати свої воргота навіть тоді, коли ситуація безнадійно програна. Але нам не сподобалось, що прагнучи забити гол, вони дозволяють собі грубі напади на воротаря. Вони звикли заштовхувати його в сітку, як м’яч. Спробували гравці «Евертона» зробити таке і з Борисом Разинським, нашим новим воротарем, який переїхав у Київ з Москви.

По-новому грають і захисники англійських команд. Загалом користуючись послугами бразільської системи, вони і тут проявили себе самостійними інтерпретаторами. Так, наприклад, їхній захисник, оволодівши м’ячем, рішуче йде вперед і бере участь в атаці, починаючи або розвиваючи її. Він не боїться залишити свою зону, бо його надійно підстраховують. Партнер по захисту негайно перекриває спорожнілу зону, а один з півзахисників відтягується назад. Такі систематичні рейди часто ставлять суперника у важке становище, бо англійський напад здобуває кількісну перевагу. І треба заздалегідь передбачити такий варіант (рейд захисників), щоб виділити нові сили для опіки. В усякому разі, ми спочатку не знали, хто повинен взяти на себе боротьбу з захисником, тим більше, що вони йшли вперед з обох країв. Гадаю, що це цікава новина.

Треба осмислити і дії крайніх нападаючих. Справа в тому, що вони, так би мовити, б’ють безприцільно. Прорвавшись до лицевої лінії, крайній нападаючий навішує м’яч на штрафний майданчик. Він розраховує не стільки на комбінацію, скільки на вміння товаришів добре грати головою. В цей момент, коли він навішує м’яч, на ворота суперника мчать всі вільні гравці. Але я не певен, що така гра крайніх є творчою знахідкою. Інша справа – гра головою. Навчитись це робити так, як англійці навчились – безумовно варто і навіть конче необхідно.

Одне слово, поїздка в Англію стане нам в пригоді. Звичайно, неприємно повертатись на Батьківщину з програшами. Але я певен, що ми можемо і будемо успішно змагатись з англійцями. Для цього потрібно лише одне: рівні умови. Адже і в невигідних умовах ми довели островитянам, що перевершуємо їх і в техніці, і в комбінаційній майстерності.

Перейти на страницу:

Похожие книги

Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище
Академик Императорской Академии Художеств Николай Васильевич Глоба и Строгановское училище

Настоящее издание посвящено малоизученной теме – истории Строгановского Императорского художественно-промышленного училища в период с 1896 по 1917 г. и его последнему директору – академику Н.В. Глобе, эмигрировавшему из советской России в 1925 г. В сборник вошли статьи отечественных и зарубежных исследователей, рассматривающие личность Н. Глобы в широком контексте художественной жизни предреволюционной и послереволюционной России, а также русской эмиграции. Большинство материалов, архивных документов и фактов представлено и проанализировано впервые.Для искусствоведов, художников, преподавателей и историков отечественной культуры, для широкого круга читателей.

Георгий Фёдорович Коваленко , Коллектив авторов , Мария Терентьевна Майстровская , Протоиерей Николай Чернокрак , Сергей Николаевич Федунов , Татьяна Леонидовна Астраханцева , Юрий Ростиславович Савельев

Биографии и Мемуары / Прочее / Изобразительное искусство, фотография / Документальное
Образы Италии
Образы Италии

Павел Павлович Муратов (1881 – 1950) – писатель, историк, хранитель отдела изящных искусств и классических древностей Румянцевского музея, тонкий знаток европейской культуры. Над книгой «Образы Италии» писатель работал много лет, вплоть до 1924 года, когда в Берлине была опубликована окончательная редакция. С тех пор все новые поколения читателей открывают для себя муратовскую Италию: "не театр трагический или сентиментальный, не книга воспоминаний, не источник экзотических ощущений, но родной дом нашей души". Изобразительный ряд в настоящем издании составляют произведения петербургского художника Нади Кузнецовой, работающей на стыке двух техник – фотографии и графики. В нее работах замечательно переданы тот особый свет, «итальянская пыль», которой по сей день напоен воздух страны, которая была для Павла Муратова духовной родиной.

Павел Павлович Муратов

Биографии и Мемуары / Искусство и Дизайн / История / Историческая проза / Прочее