Полное собрание сочинений

Идею метода проще всего объяснить на классическом примере из метеорной астрономии. Орбита потока Геминиды была известна еще в XIX веке, однако родительское тело его открыто только в конце XX. Таким образом, орбита NEO Phaethon была известна человеку за сто лет до его обнаружения. Другой пример: двойной астероид Тоутатис был открыт в 1989 году, но орбита потока, связанного с ним, была получена в Харькове в конце 1970-х годов. К настоящему времени известны сотни потоков метеороидов, и только для нескольких десятков из них найдены родительские тела. Если предположить, а для этого есть все основания, что и у остальных, или по крайней мере у большинства метеорных роев, проявлениями которых в атмосфере Земли являются метеорные потоки, есть источники, поддерживающие популяцию метеороидов на уровне, позволяющем выявить их на фоне спорадических метеороидов, то отсюда следует, что в каталогах орбит метеорных потоков содержится ценная информация о NEOs, которые пока не обнаружены другими средствами наблюдений. Одним словом, метеорный рой, а в некоторых случаях и метеорный поток, можно рассматривать как пылевой след в межпланетном пространстве более крупного родительского тела. Поскольку метеорные потоки наблюдаются пока только с Земли, их орбиты всегда пересекаются с орбитой Земли, а орбита родительского тела и метеороидного роя, связанного с потоком, если и не пересекается с орбитой Земли, то расположена вблизи нее и в процессе эволюции может стать таковой.

Юлий Гарбузов

Харьков, Украина

Лікарка

Оповідання

I

Давненько це було… Давненько. Ще не відгриміла друга світова війна. Але незабаром мала вже скінчитися. Радянські війська вели потужний наступ на Берлін, а союзники тіснили ворога з заходу, піддаючи німецькі міста нищівним бомбардуванням.

Марія Андріївна, на той час старший лейтенант медичної служби, командувала евакопотягом, який забирав поранених воїнів з передової та розвозив по тилових шпиталях. Важко було двадцятисемирічній жінці терпіти фронтові негаразди. День і ніч мало чим відрізнялися для неї: прийом поранених та надання їм першої кваліфікованої допомоги, розподіл по вагонах для легко- і важкопоранених, надання допомоги по дорозі, якщо пацієнтам ставало гірше, заходи з протиповітряної оборони, якщо німці бомбардували потяг і таке інше. А тут ще й чотирирічний синок при ній, якого вона не схотіла залишати вдома зі старенькою свекрухою.

— Куди ж ти з дитиною, Марійко? Залиш зі мною, невже я не догляджу свого ріднесенького онука? Чи, може, я тобі чим не догодила під час окупації? Ми ж з тобою останній кусень хліба ділили, — плачучи, казала старенька.

— Ні, мамо, ви дуже добре ставились і до мене, і до дитини. З пелюшок Івасика виходили. Кращої за Вас бабусі та свекрухи й уявити не можу.

— А чого ж ти його, дитинонько моя, під кулі везеш? Мачуха ти, а не рідна мати… — старенька присіла на стілець, витираючи очі рушником, вологим від сліз.

— Заспокойтесь, мамо, заспокойтесь. Зрозумійте мене, я не можу інакше. Батька в нього вже немає — ще у жовтні сорок першого «похоронку» отримали. А якщо й я накладу головою? Дитина залишиться і без батька, і без матері. А так — удвох загинемо, якщо доля.

— А я ж для чого? Хто в мене ближчий за Івасика?..

— Ви, пробачте, людина не молода. А ну як із Вами що? Із ким він залишиться? Із дядьками та тітками? То, пробачте, для нього чужі люди, хоч і Ваші діти. Ростиме тоді пригнічений та поневірений. Ким така дитина може вирости?! У якої ж матері серце від таких думок на шматки не розірветься?!

Ось так і опинилася Марія Андріївна разом із сином Івасиком в евакопотягу. Поки вона робила свої повсякденні справи, Івасик бігав вагонами, де його по черзі доглядали фельдшери, дбайливі медсестри та легко поранені. Переважна більшість із них залишили вдома власних діточок, тужили за ними і віддавали частку своєї батьківської турботи Івасикові.

Покличуть хлопчика до свого купе, поставлять на столик і просять:

– Івасику, розкажи віршик.

Спочатку хлопчик соромився, а потім посміливішав. Стане, мов по команді «струнко» і починає декламувати:

Отец командиром ушел на войну,

ушел на борьбу с врагами.

Я тоже люблю свою страну,

но только я мал годами…

Сидять поранені, слухають та нишком сльози витирають. Пригощають Івасика хто чим: хто шоколадом, хто печивом, а хто цукерочкою.

— Ну як, Івасику, смачно?

— Смачно. Дуже смачно.

— А що треба сказати?

— Дякую, — каже Івасик і червоніє від сорому, що забув подякувати.

Юлий Гарбузов

Харьков, Украина

Es gibt die Dinge, die besser nicht zu haben sind; es gibt die Kräfte, mit denen es besser ist nicht zu spielen

Существуют вещи, которых лучше не иметь; существуют силы, с которыми лучше не играть.