Принц Ґаллії

Після того, як ти пішов від мене, я всю ніч не стулила очей. Я була безмірно щаслива і глибоко нещасна. Я відчувала себе очищеною від усієї скверни, що накопичилась у мені за цей час, і разом з тим я усвідомлювала, що після всього того світлого і прекрасного, що сталося між нами, я радше помру, ніж дозволю чоловікові знову споганити мене, я уб’ю себе раніше, ніж ця бридка жаба знову торкнеться до мене своїми огидними лапами. Я була у відчаї, я не знала, що мені робити, я ладна була накласти на себе руки — і зовсім не страх перед гнівом Всевишнього втримав мене від цього вчинку. Я хочу жити, хочу любити, але ще більше (і це я зрозуміла завдяки тобі) я хочу бути коханою. Ти любив мене лиш півтори години — але яке я пізнала блаженство! Ти розбудив мене від страшного сну, ти примусив мене прозріти, і тепер я знаю, чого хочу. Я хочу, щоб мене любили — адже це так прекрасно, коли тебе люблять! Я до кінця своїх днів буду вдячна тобі за цей урок. Хай благословить тебе Господь, Філіпе, і подарує тобі довгі роки щасливого життя.

У мене є друг, вірний друг, який любить мене і готовий ради мене на все, — і ти знаєш, хто він. Ще тиждень тому він пропонував мені втекти разом з ним. Сьогодні на світанку я прийняла його пропозицію, але з умовою, що ми втікаємо негайно. Я розповіла йому все, і він погодився. Він знає про нас з тобою, і він розуміє мене, бо любить. А для мене це найголовніше — що він любить мене. Хай навіть я не люблю його, але полюблю неодмінно — у відповідь на його кохання та відданість. Я знаю, я вірю, що буду щаслива з ним. І якщо мені судилося загинути на чужині, так і не досягши того, що пообіцяв мені Ерік, то я хоч помру щасливою.

Ми виїжджаємо прямо зараз, тільки-но я допишу цього листа і віддам його Гелені. У мене починається нове життя, і я перекреслюю всі останні шість років. Я зрікаюся навіть своїх дітей. Хай простить мене Бог, але я завжди ненавиділа їх, з самого їх народження, — адже вони діти того чудовиська в людській подобі, що спаскудило всю мою юність. Мені гірко й боляче, проте в жилах моїх дітей тече погана кров, і ти зробиш Франції велику послугу, коли виконаєш свою обіцянку і позбавиш їх спадку. Можливо, мені доведеться відректися й від своєї віри, і я зроблю це без вагань — адже Бог єдиний і, думаю, Йому байдуже, як люди хрестяться, славлячи Його. Та про це нехай розповість тобі Гелена — я їй у всьому довірилася і сподіваюся, що не помилилась у виборі.