"Профессии: из первых уст"

Разом із ним та отцем Миколаєм (священик Храму Всіх Святих на Старому кладовищі), який постійно допомагає закладу, мандруємо чималою територією притулку. Перше, на що звертає увагу будь-який відвідувач, постійний потік життя. Однаково у вільні години та в часи лікувально-оздоровчої працітут вирує життя. Поруч із квітучім садом, яким опікуються підопічні притулку, розстеляється рідна річка, наче рушник. На березі затишно вмостилися невеличкі дитячий майданчик, красива каплиця з іконами, виконаними найрізноманітнішими техніками. Їх роблять самі мешканці притулку: вишивають, малюють власними руками, вкладаючи в них частинку своєї душі. А потім приходять сюди молитися, шукати Бога в своїй душі та спокій. Згори навіть протилежний берег видно. А ще кажуть, що якщо обійти каплицю навколо та загадати бажання, воно неодмінно здійсниться. Що ж, нехай здійсниться й бажання багатьох українців і на землі настане мир і злагода між народами та країнами. Коли сьогодні в світі холодна війна та наші хлопці гинуть в «південному котлі», захищаючи Батьківщину, залишені владою на самоті з бідою та ворогами (і вже навіть не зрозуміло, хто ворог, а хто допомагає), особливо актуальним є ще одна споруда, що сховалася на березі. Йдеться про пам'ятний знак десантникам 130-ї стрілецької дивізії, який виготовили з червоного граніту ув'язнені Казанківської колонії. Кілька років тому, під час урочистого відкриття, ветерани Другої світової війни згадували про початок та завершення битви незламного слов'янського духу з фашистами. А поруч грав оркестр 79-ї аеромобільної бригади. Чи це не жарт долі, що зараз саме вони опинилися в схожому пеклі?...

В кімнаті відпочинку скромно стоїть піаніно, чекаючи дотиків до клавіш, ось на стінах - картини народного майстра, підопічної притулку Валентини Жашкової, яка почала малювати вже після 50 років, саме тут. Ось кімнатка з дерев'яними лавками для денного відпочинку і читання. Є й бібліотека, і маленький дворик, в якому до свят влаштовують концерти із залученням різних самодіяльних колективів міста, проводять майстер-класи для захоплених мистецтвом. А для гостей притулку, які допомагають йому розвиватися, директор і скульптор Кореновський вигадали нестандартну «дошку пошани», яка складається з підписаних зліпків рук.