Тобто... найдурніша річ, яку я коли-небудь чув. Я жестом показав на Френка. І я прив'язаний до цього хлопця.
.
І все ж я впевнений, що він думає, що інші люди вбили б за привілей слухати його.
?
Хоча вони це роблять, сказав Френк. Ви маєте на увазі, що я не повинен так думати?
?
Хіба це не очевидно?
.
Він завагався. Не знаю, слова дивні в роті.
? .
У вас там все гаразд? Я сказав.
Він знизив голос. Я думаю, що неоднозначність неможливості сказати, знущається Серра з мене чи ні, може смажити щось у моєму мозку, тому що я відчуваю смак жовтого кольору цього напою, і він пахне гарячим, але це не так.
? .
Отже, що ви хочете зробити? – сказав Серра.
?
Ви вже викликали Везувіан на це?
Ні, ні.
?
Дати йому більше мотузки, щоб повіситися?
, .
Вона кивнула. Точно. Я порахував, що одне золото, щоб заощадити шість, — це ціна, яку ви готові заплатити в будь-якому випадку, і це не означає, що він може піти і забрати його сам.
Хоча, я б хотів, щоб він врешті-решт туди потрапив.
. 15%
Звичайно. Але якщо ми дозволимо йому думати, що він це зробив, ми зможемо побачити, наскільки він насправді амбітний злодій. Якщо він готовий погодитися на 15% від суми, яку він вам заощаджує, чи маю я рацію, припускаючи, що вас це влаштує?
.
Так. У цей момент він просто буде співробітником, який думає, що він злодій. Я поклав дві золоті монети в інвентар і перекинув їх через барну стійку до Серри.
Вона підвелася і стиснула губи. Збережіть його.
.
Угода була вдвічі більшою, ніж ви мене врятували.
, .
Я ще нічого не зберегла, тому ви просто вийшли б з трьох замість одного.
, .
Звичайно, але це тому, що це був мій заклик, щоб не стрибати на нього.
Вона подивилася на монети. Що ж, ліквідність викликає занепокоєння, чи не так?
.
Завжди.
.
Тоді ми розглянемо це як кредит з урахуванням гарантії зайнятості. За охорону все одно потрібно платити, а якщо їх немає поруч, мені зараз нема чим зайнятися. Хоча доступ до їхніх журналів сам по собі досить цікавий.
.
Я посміхнувся. Цілком справедливо. Дякую, Серра. Ви зробили це до біса набагато простіше, ніж я очікував.
Двері грюкнули, і з'явилася постать у капюшоні, і знайомий голос одразу вибачився за звук.
Серра обернулася і схилила голову. Хто це?
. !
Я так швидко вискочив з табуретки, що вона вдарилася об землю позаду мене. Ларс!
Глава
-
Тридцять сім
Я перетнув кімнату, і він пішов мені назустріч.
! . !
Так! Я сказав. Я дуже рада вас бачити!
,
Так само, за його словами, з величезною посмішкою на обличчі.
.
Підлога тричі стукнула знизу в швидкій послідовності, що викликало кілька дивних поглядів сусідніх членів гільдії. І ці дивні погляди поглибилися, коли я тричі тупнув і отримав ще три удари у відповідь.
! .
Гей, великий хлопець! — сказав я так голосно, що подумав, що вона, мабуть, пронесеться через ліс. Радий, що ви повернулися. Я поклав руку на плече Ларса. Ти теж, чоловіче. Яке полегшення. Я направив його до бару, де сидів Серра, і злегка нахилився вперед.
?
Він відкинув капюшон, і я зупинився на місці. Що це таке?
?
Що до чого? — сказав він, але його тон дав зрозуміти, що він точно знає, про що я говорю.
.
Знаєте що. Я вказав на його обличчя, де він додав ще один шрам. Це була набагато глибша рана біля його лівої брови, яка відрізалася занадто рано.
.
О, сказав він. Що.
?
У що ви потрапили? Що сталося? Як це сталося?
Він подивився на ноги. Страшний ворог, відомий Сангвінічному порту як сходи.
?
Сходи?
.
Випив занадто багато. Впав, зустрівся зі сходами.
.
Я засміявся. Отакої. Звучить як велика пригода.
.
Ларс глянув на моє стегно, і його очі широко розплющилися.
, — , - , .
Стривайте, ви нарешті перестали тусуватися... — відрізав він, помітивши Френка за барною стійкою, що занурювався в напій персикового кольору. Ах. Нічого, він все ще тут.
Що він є. Я зупинився якраз перед Серрою. Ларс, Серра. Серра, Ларс.
Вони потиснули один одному руки, і я не пропустив, як змінилася постава Серри, її плечі піднялися, спина випрямилася.
Приємно познайомитися, – сказав Серра.
Ларс посміхнувся і поклав пальцями ремінь, який перетинав його тулуб від плеча до стегна. Здавалося, що він знайшов футляр для своєї флейти.
!
Аналогічним чином!
Я сказав, що Серра буде допомагати нам з логістикою управління містом.
.
Фантастичний.
?
Ласкаво просимо, хлопчику, — сказав Френк. Де моторошна собака-комаха?
.
Підлога знову стукнула.
О, ось він. Привіт, Ролі. З'їли сьогодні кого-небудь приємного?
.
Ще один стукіт.
Це так. Я можу судити по рівню ентузіазму, який пішов на цей стукіт.
Обличчя Ларса злегка скривилося. Не сьогодні, але нещодавно, так.
.
Супер.
?
Ларс перевів погляд з мене на нього, запитуючий. Хіба це не має бути навпаки?
Я вперся ліктями в перекладину. Що ти маєш на увазі?
?
Хіба ви не повинні пити коктейль, поки Френк говорить?
, .
ні, це просто напій Френка. Йому подобається в них сидіти. Не знаю чому.
, .
Так, але це вже існуючий шматок, сказав Ларс. Тому що було б важко пити воду або щось інше, змушуючи його говорити одночасно.
Я примружила шрам на його обличчі. Як сильно ви вдарилися головою?
Нічого, сказав Ларс.
? .
То де ж ви були? – сказав Серра.
, ! .