Григорій Савич Сковорода. Сад божественних пісень

Пісня 1-ша

Складена 1757 року на цю силу: «Блаженнi непорочнi в дорозi, що ходять законом Господнiм» [1].

Боїтъся народ зiйти гнить у гробI впасти в жереб нещасний,В якому вогонь незгасний.А смерть є свята, зло певне стопта,Зведе навiть вiйни в спокiй.О смерть ця свята!Коли совiсть в тебе чиста, не страшний Перун огнистий, нi!Пекла вогнем вiн не палить,А має життя райське, хвалить.Грiхи смерть народять - живу смерть наводять,

Iз смертi - ад; тлить душу глад.О люта смерть та!Блажен, о блажен, хто з перших пеленСебе присвятив Христовi,День-нiч в його мислить словi,Взяв iгo благеє, ярмо взяв легкеє,До того звик, до цього навик -Це жереб святий!Солодке це взнавши, впасти не зможеш в мирське й пропасти, нi!В гopi й бiдi не скучить,Hi меч, нi вогонь не розлучить -Все сладiсть розводить, на серце не сходить,Хiба тому, знати комуСкус далось дорогий.

Життя ти, - Христе, за мене вмер теж!Мав початки дати швидкоЛiт моїх, а дав послiдки,Зiтри серця твердiсть, вогню пали щедрicть;На смерть марнотi i злому в життiЖиву тобi, мiй свiт!Коли ж вiд грiхiв воскресну, вдягну я плоть небесну,Ти в менi - в тобi вселюсяI солодкого нап'юся,3 тобою в бесiдi, з тобою в совiтi,Сонце зайде, сонце зiйде -Це вiк злотих лiт!

Пісня 2-га

Iз цього зерна: «Що на землi ти зв'яжеш, те зв'язане буде на нeбi» [2].

Залиш, о дух мiй, скоро всi землянiї мiста!Зiйди, мiй душе, в гори, де правда живе свята,Спокiй де, тишина царюють з вiдвiчних лiт,Країна де вабна, де неприступний є свiт.Залиш печалi свiту и марнотнiсть мирських дiянь!Щоб в небо возлетiти, хоч на хвилю чистий стань!Де Господь Яковий [3] є, де невечiрня зоря,Ангелiв рiд встає - вид його священний зрять.Це сiлоамськi води! [4] 3 очей полуду омий,Тут тiло змить нагода - до небес лети мерщiй!Бо серцем хто брудний, не може Бога уздрiтьИ до мiсць отих земний не здолає долетiтъ.А душу лиш тiлесним не можна задовольнить,

Вона лише небесним смуток хоче наситить,Як в море рiчка мчить, так сталь до магнiту пливе,До гip вогонь тремтить, так дух до Бога зiр рве.Кинь свiт цей злотворний. Вiн завжди є темний ад.Хай летить геть ворог чорний, в горнiй пiдiймися град.Хоч по землi йдеш ти, поселись на небесах,Павло так вчить святий [5] тебе в чистих словесах.Спiши на вiчну радiсть, крильми розуму вдягнись,Ти там обновиш радicть, як орел, пiдеш у вись.О триблаженна стать! А найбiльше словеса!Їх-бо в розум може взять, хто побув у небесах.

Пісня 3-тя

Iз цього сiменi. «Нехай земля вродить траву, ярину» [6]. Або: «I як трава молода, розцвiтуть вашi костi» [7].