Сад божественних пісень

Весна люба, ах, прийшла! Зима люта, ах, пройшла!Уже сади розцвiли й солов'їв навели.Геть, печале, геть вiдсiль! Не нiвеч ти красних сiл!Бiжи co6i в болот, у пiдземнi ворот.В пекло повертай назад! Не для тебе рай i сад!Душа моя процвiл, радостi менi дала.Щасний той i без утiх, хто подужав смертний гpix.Душа його - Божий град, душа його - Божий сад.Завжди родить сад квiтки, завжди плiд згина гiлки,I весною все пахтить, - листя тут не облетить.Боже мiй! Це ти - мiй град! Боже мiй! Це ти - мiй сад,А невиннicть - то мiй квiт, мир, любов - ото наш плiд.Бо душа моя верба, ти для неї, як вода,Буду жить на тiй водi, втiш мене у цiй бiдi.

Я нiчого не боюсь, лиш гpixa я стережусь,В менi вбий усякий гpix - це є ключ моїх yтix!

Пісня 4-та

Рiздву Христовому з цього зерна: «3 нами Бог, розумiйте народи», тобто «Дихнув ти був духом своїм» [8]. «Бог сина свого однородженого послав у cвiт, щоб ми з нього жили» [9].

Ангели, знижайтеся, до землi спускайтеся,Бог, що сотворив нам вiки, живе нинi з чоловiком,Станьте з хором, всiм собором,Веселиъся, адже з нами Бог!Це час наближається! Це син посилається!Це лiта прийшла кончина. Це Бог посилає сина.День приходить - Дiва родить.Веселiться, адже з нами Бог!Звiщений пророками, отчими нароками,

В останнiм буде лiтi, це є в Новiм Заповiтi.Дух свободи нас в нас родить,Веселпъся, адже з нами Бог!Даниловий каменю! [10] Iз купини пламеню! [11]Несiчений одпадаєш! Вогнем сiна не спаляєш.Це наш камiнь! Це наш пламiнь.Веселiться, адже з нами Бог!Рости, благодавче наш, новий ходотавче наш!Рости, щоб мiг повстати - i попалиш супостати.Свiт даремний, хоч спасенний.Веселiмся всi, адже з нами Бог!Ми ж тобi, рожденному, гостевi блаженному,Серия вcix нас розчиняєм, у дiм духа запрошаєм.

Пiсень спiваем i гукаєм:Веселiмося, адже з нами Бог!

Пісня 5-та

Рiздву Христовому. Iз цього зерна: «I породила вона свого первенця та, i иого сповила, i до ясел поклала його» [51].

Тайна явна i преславна!Це - вертеп замiсть небес!Дiва, херувимiв панна,Iз престолом вишнiм днесь.Тут у ясла i поклалиТого, кому мiсця малоI серед самих небес.О блаженнi тiї oчi,Що на тайну цю зорятьI яких в мирянськiй ночi

К Богу привела зоря.Розум ангела це видить,Плотський муж це ненавидить,Буйство тим шаленим є.Ми секрет такий небеснийСерцем всепалким чтимо,Як товар ми безсловесний,Сiно з-пiд Христа їмо[52].Доки в мужа досконалоНе зростем, тодi б лиш малиБога справжнього пiзнать.

Пісня 6-та

Ha кiнець такого: «I пустив змiй за жiнкою з вуст своїх воду, як рiчку, щоб рiчка схопила iї»[61]. «Але розтрощить Бог голову» [62].