Садок вишневий коло хати

Ти не лукавила зо мною,Ти другом, братом і сестроюСіромі стала. Ти взялаМене, маленького, за рукуІ в школу хлопця одвелаДо п’яного дяка в науку.«Учися, серденько, колисьЗ нас будуть люде», — ти сказала.А я й послухав, і учивсь,І вивчився. А ти збрехала.Які з нас люде? Та дарма!Ми не лукавили з тобою,Ми просто йшли; у нас немаЗерна неправди за собою.Ходімо ж, доленько моя!Мій друже вбогий, нелукавий!Ходімо дальше, дальше слава,А слава — заповідь моя.

[9 лютого 1858,

Нижній Новгород]

«Росли укупочці, зросли...»

Росли укупочці, зросли;Сміятись, гратись перестали.Неначе й справді розійшлись!..Зійшлись незабаром. Побрались;І тихо, весело прийшли,Душею-серцем неповинні,Аж до самої домовини.А меж людьми ж вони жили!Подай же й нам, всещедрий Боже!Отак цвісти, отак рости,Так одружитися і йти,Не сварячись в тяжкій дорозі,На той світ тихий перейти.Не плач, не вопль, не скрежет зубаЛюбов безвічную, сугубуНа той світ тихий принести.

25 іюня [1860, С.-Петербург]

Ісаія. Глава 35

(Подражаніє)

Радуйся, ниво неполитая!Радуйся, земле, не повитаяКвітчастим злаком! Розпустись,Рожевим крином процвіти!

І процвітеш, позеленієш,Мов Іорданові святиєЛуги зелені, береги!І честь Кармілова, і славаЛіванова, а не лукава,Тебе укриє дорогим,Золототканим, хитрошитим,Добром та волею підбитим,Святим омофором своїм.І люде темнії, незрячі,Дива Господнії побачать.І спочинуть невольничіУтомлені руки,І коліна одпочинуть,Кайданами куті!Радуйтеся, вбогодухі,Не лякайтесь дива, —Се Бог судить, визволяєДолготерпеливихВас, убогих. І воздаєЗлодіям за злая!Тойді, як, Господи, святая

На землю правда прилетитьХоч на годиночку спочить,Незрячі прозрять, а кривиє,Мов сарна з гаю, помайнують.Німим отверзуться уста;Прорветься слово, як вода,І дебрь-пустиня неполита,Зцілющою водою вмита,Прокинеться; і потечутьВеселі ріки, а озераКругом гаями поростуть,Веселим птаством оживуть.Оживуть степи, озера,І не верствовії,А вольнії, широкіїСкрізь шляхи святіїПростеляться; і не найдутьШляхів тих владики,А раби тими шляхамиБез ґвалту і крикуПозіходяться докупи,Раді та веселі.І пустиню опанують

Веселії села.

25 марта 1859,

[С.-Петербург]

«Злоначинающих спини,..»

Злоначинающих спини,У пута кутії не куй,В склепи глибокі не муруй.А доброзиждущим рукамІ покажи, і поможи,Святую силу ниспошли.А чистих серцем? Коло їхПостави ангели своїІ чистоту їх соблюди.А всім нам вкупі на земліЄдиномисліє подайІ братолюбіє пошли.

[27 травня 1860 р., С. — Петербург]

Поеми

Катерина

Василию Андреевичу Жуковскому на память

22 апреля 1838 года

I