Садок вишневий коло хати

Сидить батько кінець стола,На руки схилився;Не дивиться на світ божий:Тяжко зажурився.Коло його стара матиСидить на ослоні,За сльозами ледве-ледвеВимовляє доні:«Що весілля, доню моя?А де ж твоя пара?Де світилки з друженьками,Старости, бояре?В Московщині, доню моя!Іди ж їх шукати,Та не кажи добрим людям,Що є в тебе мати.Проклятий час-годинонька,Що ти народилась!Якби знала, до схід сонцяБула б утопила...Здалась тоді б ти гадині,Тепер — москалеві...Доню моя, доню моя,Цвіте мій рожевий!Як ягодку, як пташечку,Кохала, ростилаНа лишенько... Доню моя,Що ти наробила?..Оддячила!.. Іди ж шукайУ Москві свекрухи.Не слухала моїх річей,То її послухай.

Іди, доню, найди її,Найди, привітайся,Будь щаслива в чужих людях,До нас не вертайся!Не вертайся, дитя моє,З далекого краю...А хто ж мою головонькуБез тебе сховає?Хто заплаче надо мною,Як рідна дитина?Хто посадить на могиліЧервону калину?Хто без тебе грішну душуПоминати буде?Доню моя, доню моя,Дитя моє любе!Іди од нас...»Ледве-ледвеПоблагословила:«Бог з тобою!» — та, як мертва,На діл повалилась...Обізвався старий батько:«Чого ждеш, небого?»Заридала КатеринаТа бух йому в ноги:«Прости мені, мій батечку,Що я наробила!Прости мені, мій голубе,Мій соколе милий!»«Нехай тебе Бог прощаєТа добрії люде;Молись Богу та йди собі —Мені легше буде».

Ледве встала, поклонилась,Ви[й]шла мовчки з хати;Осталися сиротамиСтарий батько й мати.Пішла в садок у вишневий,Богу помолилась,Взяла землі під вишнею,На хрест почепила;Промовила: «Не вернуся!В далекому краю,В чужу землю, чужі людеМене заховають;А своєї ся крихоткаНадо мною ляжеТа про долю, моє гореЧужим людям скаже...Не розказуй, голубонько!Де б не заховали,Щоб грішної на сім світіЛюди не займали.Ти не скажеш... ось хто скаже,Що я його мати!Боже ти мій!.. лихо моє!Де мені сховатись?Заховаюсь, дитя моє,Сама під водою,А ти гріх мій спокутуєшВ людях сиротою,Безбатченком!..»Пішла селом,Плаче Катерина;На голові хустиночка,

На руках дитина.Вийшла з села — серце мліє;Назад подивилась,Покивала головоюТа й заголосила.Як тополя, стала в поліПри битій дорозі;Як роса та до схід сонця,Покапали сльози.За сльозами за гіркимиІ світа не бачить,Тілько сина пригортає,Цілує та плаче.А воно, як янгелятко,Нічого не знає,Маленькими ручицямиПазухи шукає.Сіло сонце, з-за дібровиНебо червоніє;Утерлася, повернулась,Пішла... тілько мріє.В селі довго говорилиДечого багато,Та не чули вже тих річейНі батько, ні мати...Отаке-то на сім світіРоблять людям люде!Того в’яжуть, того ріжуть,Той сам себе губить...А за віщо? Святий знає.Світ, бачся, широкий,Та нема де прихилитисьВ світі одиноким.

Тому доля запродалаОд краю до краю,А другому оставилаТе, де заховають.Де ж ті люде, де ж ті добрі,Що серце збиралосьЗ ними жити, їх любити?Пропали, пропали!Єсть на світі доля,А хто її знає?Єсть на світі воля,А хто її має?Єсть люде на світі —Сріблом-злотом сяють,Здається, панують,А долі не знають, —Ні долі, ні волі!З нудьгою та з горемЖупан надівають,А плакати — сором.Возьміть срібло-злотоТа будьте багаті,А я візьму сльози —Лихо виливати;Затоплю недолюДрібними сльозами,Затопчу неволюБосими ногами!Тоді я веселий,Тоді я багатий,Як буде серденькоПо волі гуляти!