Смажені зелені помідори в кафе «Зупинка»

Усіх трьох мучила спрага, тож Білл розвернув машину. Коли вони вийшли, поряд нікого не було, тільки двоє старих чоловіків у спецівках сиділи під величезним чорним дубом позаду стенда. Один зі старих підвівся і підійшов до них.

— Привіт, люди. Чим можу вам прислужитися сьогодні?

Почувши голос, Меріон збагнула, що це не старий чоловік, а стара жінка зі сніжно-білим волоссям та засмаглою обвітреною шкірою.

— Нам три кока-коли, будь ласка.

Петсі не спускала очей із банок меду, вишикуваних на полиці.

Коли стара жінка відкривала одну за одною три крижані кока-коли, Петсі показала на банки з медом і спитала:

— А що там?

— Там медовий стільник, прямо з вулика. Раніше таких не бачила?

Петсі була зачарована.

— Ні, мем.

— Звідки ви, народе?

— З Бірмінгема, — відповіла Меріон.

— Що ж, знаємо. Я колись мешкала в маленькому містечку там неподалік. Ви, мабуть, ніколи про нього не чули: крихітне таке містечко під назвою Вісл-Стоп.

Білл відповів:

— Авжеж, звичайно. Там, де колись були сортувальні станції. Наскільки пам’ятаю, там ще було кафе, в якому смажили барбекю.

Стара жінка посміхнулася.

— Саме так.

Білл показав на рекламний плакат.

— Не знав, що в такій далечині водиться сом.

— Звичайно, водиться, але морський. Тільки сьогодні в мене його немає.

Вона кинула погляд на маленьку біляву дівчинку, аби переконатися, що та слухає.

— Минулого тижня я спіймала одного, але він був такий величенький, що ми не змогли витягти його з води.

— Правда? — захоплено промовила Петсі.

У блакитних очах жінки блиснула іскорка.

— Атож, безумовно. Якщо чесно, сом був такий великий, що ми його сфотографували, так сама лише фотографія важить фунтів сорок.

Маленька дівчинка схилила голову набік, намагаючись уявити собі це.

— Ви впевнені?

— Звісно, впевнена. Але якщо ви мені не вірите… — вона розвернулася й гукнула до старого у дворі: — Гей, Джуліане! Зайди-но до будинку й принеси мені фотографію сома, якого ми впіймали тиждень тому.

Той ліниво відгукнувся:

— Не можу… вона заважка для мене, щоб тягти сюди. Можу спину надірвати.

— Ось бачите, я ж казала.

Білл засміявся, а Меріон тим часом розплатилася за напої. Вони вже збиралися йти, коли Петсі смикнула матір за рукав її сукні.

— Мамо, а можна купити баночку меду?

— Серденько, в нас удома й так багато меду.

— Будь ласка, мамо, у нас немає жодного медового стільника. Будь ласка!

Меріон дивилася на неї якусь мить і нарешті здалася.

— Скільки коштує мед?

— Мед? Ну, давайте поглянемо, — стара жінка почала рахувати на пальцях, а тоді сказала: — Ви не повірите, але вам пощастило, тому що сьогодні… він абсолютно безкоштовний.

Петсі широко розкрила очі.

— Справді?

— Саме так.

Меріон сказала:

— О, мені буде дуже незручно, якщо ми не заплатимо. Можна, я дам вам за нього хоч трохи грошей?

Стара жінка похитала головою.

— Ні, це безкоштовно. Ви чесно й справедливо виграли його. Ви цього не знали, але ваша маленька донечка щойно стала моїм мільйонним покупцем за цей місяць.

— СПРАВДІ?

— Саме так. Мільйонним.

Меріон посміхнулася старій жінці.

— Ну, якщо ви наполягаєте… Що треба сказати, Петсі?

— Дякую.

— На здоров’я. І послухай, Петсі, якщо ти коли-небудь будеш знову в цих місцях, зазирай до мене, гаразд?

— Так, мем, обіцяю.

Від’їжджаючи, Білл просигналив, а маленька дівчинка помахала рукою на прощання.

Стара жінка стояла на узбіччі й махала вслід, доки машина не зникла з очей.

Рецепти Сипсі

Комплімент від Евелін Кауч

Печиво з маслянки

• 2 склянки борошна

• 2 чайні ложки розпушувача

• 2 чайні ложки солі

• 1/4 чайної ложки соди

• 1/2 склянки кулінарного жиру «Криско»

• 1 склянка маслянки

Сухі інгредієнти змішати та просіяти. Додати «Криско» і розтерти до однорідної маси. Улити маслянку й перемішати ще раз. Тонко розкачати й нарізати печиво бажаного розміру. Випікати у змащеній жиром формі за температури 230 градусів до золотавого кольору.

Улюблені солодощі Вередливої Пташки!

Кукурудзяний хліб, смажений на пательні

• ½ чайної ложки харчової соди

• 1½ склянки маслянки

• 2 склянки просіяного кукурудзяного борошна

• 1 чайна ложка солі

• 1 яйце

• 1 столова ложка розтопленого смальцю

Розчинити соду в маслянці. Змішати кукурудзяне борошно з сіллю, яйцем і маслянкою. Додати гарячий розтоплений смалець. Вилити на змащену жиром залізну пательню й випікати за температури 190 градусів до повної готовності.

Просто вбивчо смачно.

Пиріг із кокосовим кремом

• 3 яєчні жовтки

• 1/3 склянки цукру

• 1/4 чайної ложки солі

• 2 ½ столових ложки кукурудзяного крохмалю

• 1 столова ложка розтопленого вершкового масла

• 2 склянки пастеризованого молока

• 1 склянка натертого кокосу