Unknown

М и т р а т. Тим гірше для вас. Поліція має дані, що комуністична агітація пустила в Еашому класі глибоке коріння.

Снідавський. Проведу негайно слідство, отче митрате.

М и т р а т. Повинні були це раніше зробити. На українську гімназію така ганьба впасти не може. Розпаленим залізом треба випалити цю язву, ще поки людство не випалить її джерела. Кого підозрюєте?

Пауза.

Снідавський. Думаю, що це непорозуміння...

М и т р а т. Те непорозуміння розв’яжете самі. За­раз же завтра зранку підете в поліцію й випитаєте По­лячка, хто належить до організації. За те можете йому обіцяти що завгодно.

Снідавський. Отче митрате... Моє становище... честь...

М и т р а т. Усе поставлено на карту. Якщо не ви­конаєте цього обов’язку українця, вчителя й католика, втратите одне й друге.

Пауза.

Снідавський. Викопаю, отче митрате...

Тенор(з оркестри).

О санта Лючія посьруд квятуф і руж...

Директор(до дружини).

Дорога моя, нам гро­зить катастрофа.

Директорова. Невже ж і ці не погоджуються?

Директор. Ці вже погоджуються. Не в тому річ, найдорожча моя. Бонцель знає трохи не про всі наші довги... й гіпотеки на них. Крім цього, замала дисциплі­на в підприємстві...

Д и р е к т о р о в а. Здається, це повинна бути виключ­но твоя справа.

Директор. Інженер Бонцель увесь час дивиться на т е б е...

Директорова. А ти мусив спустити очі!..

Директор.

Бонцель знає про все, найдорожча, Бонцель мусить про все забуть.

Архітект. Пане директоре! Ви пригадуєте собі. Три роки тому палац князя Сапіги. Це була моя робота. Князь особисто подякував Модерн! Максимум сонця!

Ввійшов комапдапт поліції.

Ко мандант(до Бонцеля). Саме перед хвилиною я дістав секретні відомості, що па вас, пане президенте, готують комуністи замах. Раджу ночувати тут.

Бонцель. Що? На мене? (Голосно.)Сволота!

Загальна тиша і збентеження. Оркестр утих. Директор заше­потів з командантом.

Директор(до гостей).

Це, звичайно, під адресою комуністів, моє панство. Ми дожили до часів, коли темні сили важаться готувати замах на одного з найчільніших і найбільш заслужених діячів нашої промисловості. Маю на думці пана президента, інженера Бонцеля.

Гості. Ах!

Полковник. Обурливо!

Граф Замойський. Скандал!

Староста. Панство! Впевняю вас! Це не були чес­ні поляки! Це агенти більшовії! Впевняю вас! Агенти біль-шо-ві-ї!

Старостова. А мені дивно було, що в останніх часах на вулицях нашого міста з’являється все більше якихось підозрілих обдертих типів.

Староста(тихо). Люлечко! Не мішайся в полі­тику!

Граф Замойський. Моє панство! Це ясно всім відкритим умам — Європа загибає!

Редактор. Тільки корінна зміна сьогоднішнього ладу може врятувати цивілізацію...