Unknown

Петерсон.Ваш голос затремтів; це непоганий знак. Я запропонував Макарову написати маленьку заяву про те, що він не збирався їхати до Росії, що він не заохочу­вав до цього інших та що він засуджує нинішній росій­ський режим. Як бачите, невеличка брехня, мікроскопічна крапля в океані брехці, що на ньому плаває не віднині увесь наш світ. Даю вам слово офіцера, що, як тільки Ма­каров підпише цей клаптик паперу, я скручу шию цілій цій справі, і ваш протеже вийде негайно на волю. Ви по­винні перекопати його, що це буде найкращий вихід не тільки для мене, але й для нього, тим більше що ця людина, одверто кажучи, заслужила на кращу долю, ніж смерть на шибениці. Макаров за цією стіною. Ви єдина людина, яка зможе вплинути на нього. Я чекаю вашої згоди, міс.

Норма. Це... було б нижче моєї гідності, не кажучи вже про те, що він у відповідь не знайшов би для мене, мабуть, доброго слова.

Петерсон.Ах,.ось що! Перед лицем загибелі моло­дої, повної сил людини вас хвилює лише тривалість вашої гідності... Можу вас запевнити, що втрачену гідність лег­ше повернути, ніж втрачене життя. А щодо відповіді Ма­карова, то я не раджу вам робити передчасних висновків.

Норма.

Ви гадаєте, що Макаров пішов би на те?!!

Петерсон.В даному разі я нічого не гадаю, міс,— тут маємо справу з червоним, з росіянином. Однак довголітня поліцейська практика навчила мене, що єди­ний закон, якому без протесту підкоряються всі люди без винятку, це біологічний закон. Заради збереження власно­го життя людина здатна на все. Треба лише, щоб вона кожним своїм нервом відчула льодовий подих смерті. Тоді вона відмовиться від будь-яких принципів, дайте їй тіль­ки змогу та час винайти принципи, що виправдували б

капітуляцію. В цьому випадку, міс, ми маємо перед собою цілком нормальну людину, яка зрештою ж зрозуміє, що всі помилки можна виправити, крім однієї: самогубства.

Норма(рухом глибокої втоми знімає пілотку). Я... згодна, майоре.

Петерсон.Вельми вдячний. Сподіваюся, вам по­щастить. Інакше залишиться тільки одне: вмити руки. (Одчиняє двері.) Увійдіть, Макаров!

Входить Андрій.

Петерсон(до Норми).

Я вас залишаю з ним віч- на-віч. Бажаю успіху, міс Фансі! (Виходить.)

Норма показує рукою стілець. Андрій після короткого вагання

сідає.

Норм а. Ви, очевидно, догадуєтесь, чому майор Пе­терсон

лишив пас тут удвох.

А и д р і й. Я про вас якнайкращої думки, міс.

Н о р м а. Боюся, що ви зміните цю думку. Я повиппа зробити те, чого не вдалося зробити майорові.

Андрій. Невже ж вас також цікавить доля цього Г списку? Я вже сказав...

Норм а. Містер Макаров, ваш список потрапив до моїх рук.