Unknown

Вайда.Стривайте! (Пауза.) Жовнярикам в лице плював, під серце бив, в болото клав. Хто б це все іродові пригадав?

Хор. Всі тридцять два!

Вайда.За душі молоді фельдфебеля й Вероніки — хто капітанчика прокляв?

Хор. Всі тридцять два!

Пауза. Жовняри тиснуть багнети до капітанських грудей.

Вайда(тихо). У серце ворога, що впав, хто б з вас...

Над окопом з’являється Вероніка.

///. ,

<і^Гь іЬ-Л~і

^/АЛ'г&лл-      (уЛ~і

_/£і7_ьл'

)л^п^и'ом. ^ е^2 _/+уь^*

/к^ /ОН^Х^-      уи^і^и. л^&уи

у^/^<>іА^і^ рА^<< .      0,^Щ2 іХ^>^у€^Л^-

г^ия^

У/^ТУ1~и«*- ^уТ^-Гі .у

^<^Р^<клл^ Гіц/к ^Кі) іЧ'**~иллк^-. Ііїлпл^'і/илУлкїі ^С*'

/л^-іАИЯч ^ /^£>6 -      иу&їЛ> кікЛіуіИ^- О*

—      (АґУ-у^лтЛЛккс.

/Н^Ілк~Ірл. ^ МК'^І.^іЛуРЛу^Ч,

$у£лл^ч ^^уг\      Іг^О'ЛЛ'

Ж«»Т»ІІ^/і^Уч ^/?1 Р/!Л..<л; /гХлЛЬ-/ /У Ч/^ил

п^ХлХ-,

" ^Тк^^гг^е. ЦИ' ^УСЛ^гГЛ Фк*Ь*г ЛЧМ ЛгСу£      ^и^и, /Іо

7 І/о;,^ еЛ^ґ^е^'^

₎ кіо^-,'16 '^/у^о ^и^ПАу^

Сторінка автографа п’єси Я. Галана «Вероніка» (1930).

Капітан. Вероніка!!!

В одну мить усі повертаються в її бік. Вона сходить в окоп.

Вайда виходить поперед усіх і схиляє перед нею голову.

В айда. Приносимо поклін...

Хор (тихо). Всі тридцять два...

Вероніка. Йдіть, жовнярики!..

Жовпяри підносять голови.

Як брела по снігу, набрела на російські окопи.

Хор. У них?..

Вероніка. ...голосив тільки вітер. (Пауза.)

Росіяни залишили позиції; подалися, мабуть, цілим фронтом назад. У них теплі землянки, у поспіху, здається, й кухню залишили. Капітане, як задалеко звідсіля до румунсько­го кордону?

Капітан. Сорок і п’ять.

Вероніка. Сорок і п’ять, товариші... (Захитується.)

Вайда підтримує її.

Вероніка. Не треба, Вайдо, мені вже зовсім добре. (Наближається до жовнярів.) Можна вам — останнього паказа?

Хор. Вероніко — кажи!

Вероніка. Йдіть, жовнярики! Доночуєте в ро­сійських окопах, а як сонце встане, па схід одні підіть, у степи безкраї й ліси сибірські, слабші у Румунію по­дайтесь. Та не забудьте про цю ніч, не забудьте про фельдфебеля молодого, не розгубіть з душ ваших вогню, що вам його кров’ю своєю запалив. Рознесіть його, жов­нярики, по широкому світі!..

Хор. Рознесемо по світі, Вероніко!

Пауза.

Вероніка. Якщо у вашому серці колись народиться зрада, вирвіть серце разом з нею з грудей.

Хор. Вирвем серце разом з нею з грудей!

Вероніка.

Компапіє! Перша компаніє полум’япого фронту!

Хор. Перша компаніє— позір!

Веропіка. В дорогу, компаніє! У дпі, що грядуть, засвітиш мільйонам багнетів, а на кожному сонце кри­ваве!

Хор. На кожпому сонце криваве!

Вероніка.В дорогу, компаніє! У віки, що грядуть, кинеш пісню з моря грудей, кинеш пісню без слів, що не змовкне, доки одно буде битися серце.

Хор. Кинем пісню без слів!..

Пауза.

Вероніка(тихо). А у пій, у цій пісні, згадайте, жовнярики...

У дорогу, компаніє!

Вайда(до Вероніки ледве чутно). Ви, Вероніко, з нами підете...