Unknown

Помикевичева. Як бачу, ви маєте знову якісь поважні розмови з Дзунем, дорогий докторе. Ви досі не­свідомі того, що своїми вічними підозріннями компроме­туєте не так мене, як себе самого?..

Помикевич. Ч-ч-чесне слово, ми про тебе ні слова.

Помикевичева. Адвокатське чесне слово? Ви на­віть перед дружиною не годні бути чимось іншим, як ад­вокатом?

Помикевич. Мілено, я про тебе якнайкраш-ч-ч-чої Думки. Я ж тебе знаю, дуже... добре знаю...

Помикевичева. А що ж ви

такого про мене знаєте?..

Помикевич. Ш-ч-ч-чо твоя любов до мене...

Помикевичева.Які ви зарозумілі, докторе. Ви га­даєте, що ваша адвокатська особа може зродити в душі культурної чуткої жінки почуття любові?

Помикевич. Тоді хай вона заховає для мене при- найменшу пошану!

Помикевичева.

І це вам вповні вистарчить, до­рогий докторе? Після цього ви будете ще дивуватися, що я шукатиму духовної розради в товаристві культур­ної, ідейної людини?

Помикевич. Це ти, Мілено, про Дзупя?

Помикевичева. А хоч би...

Помикевич. Тоді краще шукай тієї розради з Рипцем і Пипцем!

Помикевичева. Знов ваші ревнощі! І як вам да­леко, докторе, до цього Дзуня, як вам далеко, докторе! Коли б у вас хоч дрібка тієї амбіції, що в нього, ти б давно уже був послом.

Помикевич. Послом? І з тобою

Дзуньо говорив про це?

Помикевичева. Можу йому тільки бути вдячною за те, що з пошани і співчуття до мене думає деколи і за тебе!

Помикевич. Ах, який лицар шляхетний! Цікаво лише, чи він з тобою тільки думає за мене?

Помикевичева. А ви гадали? (Пауза.) Немає слів, щоб ними можна висказати усю глибінь презирства до такої, як ви, грубошкірої людини. Безмежно мене ди­вує, що вам вдалося все-таки знайти особу, яка за мар­ні панчохи...

Помикевич. До ч-ч-ч-ч...

Вбігає з правого боку Р и п ц ь о; високий, волосся — дротом,

очі — стрибунцями, краватка — сорокатим метеликом.

...ч-ч-чого?

Р и п ц ь о. В обороні покривдженої жінки, про яку вже Бебель у свойому геніальному...

Входить П и п ц ь о; невеличкий, у пумпах ', голова мишача,

ніжки курячі. ²⁹

ГІипцьо. Дорогий товаришу і приятелю! Ніяк не мона в такий невитриманий спосіб підходити до суспіль­них явищ. О! Ніяких там геніальностей не може бути, і підхід ваш до справи суто романтичний, опортуністич­ний. Отак ніяк не мопа. Романтик ви пебезпечппй, до­рогий товаришу і приятелю!.. О!

Рипцьо. Позвольте, товаришу! Оскільки я собі при­гадую, президепт української держави Петровський на засіданні українського парламенту 25 квітня 1924 року заявив: «Якщо б...»