Незабаром наступив довгожданий для Ватікану день: гітлерівська Німеччина рушила на завоювання світу. Улюбленці папи Петен і Вейган влаштували Франції новий Седан. Седан, страшніший за перший. На пошматоване тіло прекрасної країни слідом за нацистськими дивізіями влізли вигнані в свій час єзуїтські черв’яки. Над розп’ятою нацистами Чехословаччиною знущається братіславський «президент» Тісо: за масові вбивства мирного населення Словаччини ця гітлерівська креатура одержала від Пія XII подяку і звання монсеньйора. В окупованій німцями Хорватії лютує зграя Павелича і Ква- терника. Ідеологом, консультантом і прямим помічником цих гестапівських убивць стає загребський католицький єпископ Степаневац. Австрійський кардинал Інніцер прикрашує свої пастирські відозви нацистським привітанням «хайль Гітлер!». Одну з головних ділянок прогітлерів- ського фронту займало, розуміється, католицьке духівництво Німеччини. Найближчий товариш по чарці і щирий друг папи Пія XII мюнхенський кардинал Фаульгабер перетворює щорічні конференції єпископів у місті Фульда в маніфестації рабської відданості фюреру. День взяття німцями Парижа ці мерзенні створіння відмічають клятвою вірності Адольфу Гітлеру. Разом з ними піднімає руку для клятви і папський нунцій в Німеччині монсеньйор Орсеніго!..
Легко уявити собі радість, яка охопила всю цю сво- лоту, коли радіо розповсюдило звістку про напад Німеччини на Радянський Союз! Стара мрія ватіканських владарів про відновлення «Священної Римської імперії» 8І столицею в Берліні здавалася їм вже напівздійсне- ною. Не вистачало тільки повної перемоги гітлерівських корпусів над радянським народом. Про цю перемогу у Ватікані молилося денно і нічно, їй присвячували всі свої праці і турботи. У кривавій роботі гестапо, в крематоріях і газових камерах Майданека і Освенціма, у масовому винищенні радянських військовополонених, у знищенні цілих народів вони бачили здійснення ідеї іспанського кардинала Осма, який безуспішно добивався сто років тому відновлення святої інквізиції. Для них хороші були всі засоби, що ведуть до мети, а ця мета — знищення Радянської держави робітників і селян — здавалася їм такою близькою...
Але кривавий бог католицизму виявився безсилим перед лицем радянських народів: на руїнах Берліна розігрався катастрофічний для німецької протекторі!* Ватікану епілог найбільшої і найстрашнішої з воєн. Це був чорний день Ватікану.