Вибране

Не гайте часу, друзі,чи ж випити чортма?День на вечірнім прузізависнув жартома.Вологою гіркоюсполощем кришталі,поки махне рукоюбайдужий машталір.Скінчились мандри. Досить.Вмирають — тільки раз.Хай друга друг припроситьгасити власний сказ.Нехай горілка ллється —розлиймо по чарках.Підпилий засміється —злякає костомах.А вже як жить доволі —натхненно вийде час,

хай перестріне в політой друг, що не про нас.Зустріне по дорозі —і чарку на ралець,надію май у Бозі,та в вірний вір свинець.Скінчилось! Вийшло! Достасказати б, достомать,а вже, підпивши, простоі чорта обламать.Не гайте часу, друзі,чи ж випити чортма?День на вечірнім прузізависнув жартома.

1964

«Мовчазно,..»

Мовчазно,як дивиться на себе стіл.

Сумовитіопали сутінки.Пройшли подвір’ямі сталиперед твоїм вікном.— Твій день — закінчився?А ти — закінчив свій день?А ти — не спечалений,що, як плавець,— поміждалекими берегами?Що довга-предовга нічпролягає попередуі шамотить,шамотить хвилями,шамотить?

1964

«Несамовито-синій вороновий...»

Несамовито-синій вороновий

розкрилений косопис напівкільний —душі твоєї витлілі окрушини —з кального сонця приспадає тихоі важко стрягне в молоду траву.Немов кавалки згорненого болю —з морозного травневого полудняпадуть на діл, яріший божевілля,яріший за хмільний, за тьмяний сказ.Дзьобами — об корчі. Дзьобами — об,дзьобами — об покорену планету,об ластів’яче об яйце —- дзьобамиі Україну вечорову — обВернадського, 53! Ковчеже!Ти збоку, збоку, збоку — — і не в крені?Вже поточилась далеч, геть зарюмсана.І тільки він не точиться. Ковчег.

1964

На грані

Лягають тіні синім полум’ямДе осені спижеве маєво...І важко річка, літом повнена,Спливає гаєм.Холоне вітер серед віт дерев,Котрі дощем тернистим зрошені...Нехай вас чорт, печалі, забере,Чом причаїлися непрошсні!?Нехай не тане дум кошлатий дим!Лови в туманів променистий біль,Докіль забудеш хлипання біди,Як забувають рідний хліб і сіль.Хай тіні полум’ям лягають в синяві,Нехай спижева осінь зринула —Не мовкни. Борсайся в холодній піняві:Ми не перейдемо! Не переминемо!

1960

Озеро Кисегач