Вибране

Як хочеться — вмерти!Аби не мовчати,ні криком кричатиостанню зірницю,обвітрену враноостаннє спинанняосклілої днини —діждати — і вмерти!І вже — не вертати:у спокій глибокий,де тиша колише,де пісня затиснеобкладене серце —ані продихнути —як хочеться вмерти!Відмрілися мрії,віддумались думивсі радощі — вщухли,всі барви — погасли.

Голодна, як проруб,тропа вертикальнане видертись неюні кроком ні окомні рухом ні духомні тілом зболілимні горлом скривілимод крику — владико,піднось мене вгору,бо хочу — померти!Та й як перебути —ці гони чеканняпониззя безодніцей паверх терпінняцю муку прелютудай, Господи, — вмерти!Пропасти, забутись,зійти себе в зойках,на друзки розпасти,розвіятись в вітрі,

згубитися в часіі вирвавши душупіти — в безімення!За пагорбом долі —снігів снігавиця,завія дороги,кушпелиця шалу,а матірні руки,осклілим світаннямпіднеслі над світом,шукають навпомацсинівське привиддяродимку при оцізажурені згорблені схилені плечі.Як хочеться — вмерти!Зайти непомітноза грань сподіванняза обрій нестерпуза мури покори

за ґрати шаленстваза лють — огорожіза лози воланьшпичаки навіженствааби розплататисьв снігах безшелеснихдесь між кучугурамидоль запропалих —Як хочеться вмерти!

«Немає Господа на цій землі...»

Немає Господа на цій землі:не стерпів Бог — сперед очей тікає,аби не бачити нелюдських кривд,диявольських тортур і окрутенств.В краю потворнім є потворний бог —почвар володар і владика лютіскаженої — йому нема відрадиза цю єдину: все трощити впеньі нівечити, і помалу небадодолу попускати, аби світ

безнебим став. Вітчизною шаленихкатованих катів. Пан-Бог — помер.

«Те, що було за смертю, я пізнав...»

Те, що було за смертю, я пізнав.Всю силу таємничого діяння,весь морок неб і твань землі движку.І тяжко жити, цим знанням підпершисвою оселю, витрухлу на пустку.Склепіння склепу, тліну тліну тлінопав тебе, подужав і змертвив.І вже тобі повік не відволодатидовірливого серця. Все — в подобах.Світ, у котрому виросла душа,зінакшав. Це твоя, Єресіярхе,найтяжча плата і страшне знання.Ось — твій убивця: руку подає,всміхається, щасливих зичить років,ховаючи зненависть, як ножа...

«Коли найперші сполохи світання...»