Записки коменданта

Після прийняття присяги Віктор Ющенко спустився на майдан Незалежності, де звернувся до своїх прихильників. Вони блокували центр міста фактично впродовж усього дня. Спершу мітингували на Майдані. Потім демонстранти пішли до Верховної Ради. На вечірньому мітингу на Майдані опозиція закликала людей іти до адміністрації президента. Юлія Тимошенко пояснила, що опозиція має намір узяти адміністрацію в облогу і радитися далі. Або Ющенкові мирно передадуть владу, або «ми їх попросимо», сказала Тимошенко. Прихильники Ющенка розпочинають похід до адміністрації президента. Уподвір 'ї будинку на вул.Банковій,11 сконцентровано щонайменше півтисячі бійців спецпідрозділу «Барс», які екіпіровані в захисні сфери, щити, тримають у руках гумові палиці, деякі з них мають при собі автомати, але до них не причеплені магазини. Найбільша кількість співробітників сконцентрована саме біля входу з вулиці Інститутської на вулицю Банкову.

«5 канал». Україна. 23.11.2004

Другий день у Києві. Нас близько трьохсот осіб. Однак побратими під'їжджають щогодини. На Майдані людей теж суттєво побільшало. У першу ніч було трохи більше тисячі. Наші хлопці, чергуючись з іншими підрозділами, охороняли сцену. Кожну годину вночі надходила інформація, що ОМОН ось-ось розпочне «зачищати» Майдан. Тому вночі майже ніхто не спав. Вдень людей вже зібралося понад 100 тисяч. Вони прагнули рішучих дій, представники штабу робили короткі

політінформації і закликали чекати розпоряджень. Зі сцени безперервно лунала музика. Це вже починало дратувати. Гнітила бездіяльність і невідомість.

На вечір 23 листопада оголосили виступ Ющенка, на який покладали великі сподівання. Та жодних чітких розпоряджень Ющенко не озвучив. Він лише говорив про фальсифікації та злочинну владу. Ми усвідомили, що сьогодні знову не буде активних дій. Пояснювали для себе цю позицію: мовляв, правильно, нехай з'їдеться більше людей. І раптом до мікрофону підійшла Юля:

- Шановні друзі, ми планували йти до Адміністрації Президента завтра. А як Ви думаєте, йти завтра чи сьогодні?

- Сьогодні, - загудів Майдан.

- Тоді вирушаємо. В Адміністрації Президента повинен працювати законно обраний Президент.

Майдан ожив, заворушився, як стривожений вулик, і маси людей попрямували у напрямку Адміністрації Інститутською вулицею.

Ті, що йшли попереду, робили живий коридор для лідерів. Президія зі сцени рушила цим коридором у чоло колони. Я зрозумів: зараз може наступити вирішальний момент, від якого залежатиме доля революції. Наша колона, вишикувана у трилаву, чекала наказів. Рішення приймалися блискавично. Швидкою ходою необхідно вийти наперед колони. Ми організовані та досвідчені. Якщо буде штурм, то повинні йти у перших рядах. Зрештою, для чого інакше сюди їхали? Слухати музику?!

Досить швидко обігнали колону. Згори Інститутської її вигляд заворожував. Сотні тисяч людей повільно і впевнено йшли вгору по вулиці. Як велетенська ріка, що всупереч природі рухається не вниз, а догори. Усі збуджені, навіть веселі. Революційні пісні та гасла починаються в одному місті, а потім розкочуються хвилями по всій колоні.

Попереду Ющенко, Юля, інші депутати Верховної Ради України. Перша перепона - не ОМОН, а прості міліціонери, котрі лавою перекрили шлях колоні на вулиці Банковій за кілька сотень метрів від Адміністрації Президента. Це несерйозно: їх мало і вони не озброєні. Тому ми, не чекаючи загальної команди, клином прориваємо міліцейську лаву та звільняємо шлях. Чоло колони вже позаду нас. Перед Адміністрацією два КамАЗи, наповнені кам'яними брилами. Вони блокують можливість руху.