Частина друга (СИ)

Деяк люди явно зацкавились та скупчились бля Шилово. Вона трохи збавила напору та вже не так голосно волала про "кисльн берега та молочн рки", як очкували всякого, хто побжить до Мського Приказу.

-...которий так нуждаца в любой помощ всх жлающх.

Голос зазивали втонув у питаннях. Здаться, слова жнки впали на благодатний рунт, багато хто дйсно замислився над своми майбутнм на новому мсц.

-...стать однм з тх, - прорвалося крзь людський гомн, - кто поможт в стротльств столци... нужни камнщк, нужни...

-А-а-а... о-о-о... у-у-у.., - пднялось море голосв.

Я так не змг почути, про кого ще розповдала Шилова.

Ладно, якось сам впораюсь, - промайнуло в голов. - Зараз важливше сховатися в столичному натовп... вд всх подал...

Неподалк вд трапу стояла портова варта. Десятник чпким оком оглядав тих, хто спускався вниз, наче когось вдшукував. Натовп жваво завертали праворуч до високих та на перший погляд нескнченних дерев'яних сходв, як вели з причалу на площу.

-Жив! - лниво покрикував вартовий. Потм виловлював якогось роззяву та направляв його на правильний шлях. - Куда прьош? Н вдш, чо л? Сюда давай!

Нарешт дйшла моя черга. Я пройшов повз десятника, який майже не глянув у мй бк, видно не вважав досить цкавим. А, може, просто виршив, що "з цього поживитися нчим".

В цей час до сусднього причалу неспшно пдйшов красень галеон з вимпелом каптан-командора. Пришвартувався вн досить швидко, я почув, як хтось з портових службовцв заговорив про вдправлення рестровикв на Святу Землю. Наче пдтверджуючи його слова, з-за рогу якось будвл на пристань вийшов чималий загн латникв.

-Ей! Н звам тут! Швлмся! - гримнув десятник, судячи з усього мен.

Пднявшись по сходах вгору, я опинився на величезнй площ. Оце, скажу вам, мсце! Вдчуття, наче опинився у велетенському мурашнику.

Бля стн парапету скрипли лебдки, як пднмали з причалв чимал вантаж... туди-сюди по кам'янй бруквц снували вози, мж ними бгали люди, гберлнги, навть гоблни з характерними козлиними бордками... голосно лаялись вантажники та перевзники... купц всх мастей та рас укладали контракти... валандались яксь волоцюги та дрбн злод... над всм цим "парили" стражники, як з нудьгуючими обличчями, лниво спостергали за порядком...

Отже, суцльна штовханина та гомн. Людин незвичнй до тако жвавост, легко було розгубитися. Тому я клька хвилин стояв у ступор й озирався на вс боки. А потм все ж знайшов сили збратися та неквапливо рушив до столичних мурв, як виднлися за хатинками портово слобдки.

-Ей, парнь! Стой! - гаркнув хтось праворуч. Я обернувся. - Работйонка н нужна? - питав високий брюнет з акуратною бордкою. Його обличчя було досить "вдкритим" негативом не тягнуло.

-Дивлячись яка? - я постарався придати свому голосу бльшо впевненост та трохи змнити говр. Не хотлось якби вдразу зрозумли, що походжу з нгосу.

-Мшк с зрном надо на мльнцу отвзт. Смогйош?

- скльки?

-Чво "скльки"?

-Грошей скльки? - посмхнувся я, опускаючи торбу на бруквку.

-О! Чуствуца... чуствуца.., - чолов'яга так не сказав, що йому вдчуваться, та чомусь радсно посмхнувся. - Даю четвертак по рукам.

Я прикинув багато це чи мало... Та хрн його зна! З мсцевими розцнками не знайомий (я з грошима ще не зовсм розбрався). Проте вдчуваю, що це якась середня оплата... А по-друге, якщо дйсно хочу зануритися та заховатися в натовп, то потрбно погоджуватися. Врешт-решт, граю роль простого трудяги. А на цй портовй площ просто так не валандаються...

-Добре! - ми побилися по руках. - Але з тебе обд!

-Екй, молодц! Посмотрм на тбя в дл, а там вдно будт, - брюнет по-доброму посмхнувся. - Я - Копил Мухов. У мня тут артль...

Я також назвався, проте Ратмиром.

-Засранц Малюта опять запл, - поскаржився Копил. - А мн кровь з носа, как грузчк нужни. Понмаешь, Ратмр, раз подряд взял - надо виполнть! Такая моя натура!

ми з ним рушили до парапету. Вд побачено гори мшкв, я аж присвиснув. Тут х стльки, що до вечора не впоратись. Але вдмовлятися було вже запзно.

Я скинув свою торбу озирнувся.

-Ти н бойся! - зареготав Копил. - За твом добром я пргляжу. Кстат, а ти сам откуда?

-Е-е-е... з Темноводдя! - збрехав у вдповдь.

Копил потер маквку, та пробурмотв "ясно". Вн подивився кудись вбк, а потм заявив:

-д вон к тому бородачу. Ето Сава. Будш с нм в пар.

Я залишив сво пожитки бля Мухова та взявся до роботи. Завантаживши разом з Савою мшки, ми сли з ним на воза й похали до млинв.

-Но, проклятая! - гаркнув напарник на коняку та вперщив по хребту вжками. - Тян, суча дочка!

Вз натужно заскрипв та рушив з мсця.

-Впрви тут? - запитав Сава.

Я зрозумв, що видаю себе тим, що занадто уважно озираюся на вс боки.

-Та якось ранше все не вдавалось до столиц потрапити, а тут приплив та хочу придивитися, - невимушеним тоном вдповв напарнику. - Слухай, друже, а де тут можна на нчлг зупинитися?

-Гд? Ето завст сколько у тбя днег, - жартома вдповв Сава.

-Ну, скажмо, щось пристойне тут ? Проте не шикарне... Людське!

-Вон слва... за тм домком... Вдш трактр? Ето "Красний птух"!