Частина друга (СИ)

Я подивився в зазначеному напрямку. Там була добротна висока будвля з шатровим дахом, на маквц якого виднлася прапориця у вигляд пвника. Широк червон вкна трактиру були прикрашен рзьбленою лиштвою у вигляд розкшного рослинного орнаменту, а карнизи нагадували здоровезн гребнц. З товсто цегляно труби валив густий дим, а в повтр розлився запах свжо здоби. в цей момент я зрозумв, що страшно зголоднв.

З натовпу, який згрудився бля сходв до трактиру, вийшов якийсь чоловк в дивакуватому одяз. Вн лниво оглянув людей, та щось голосно вигукнув.

-Глашатай, - пояснив Сава. - Мжду прочм, можш у нго спрость...

-Що саме?

-Да всйо, что угодно! Про трактри, про ночлг, про работу... новост всяк... ето бесплатно! Такх вот глашатав Городской Прказ по всй столц наставл около сотн!

Поки ми хали до млинв, Сава, охочий до розмови, замсть того ж глашатая, сам повдав купу всяких новин. Серед всього я вже дзнався, що вн колись трудився на лсопилц, т яка на Схднй вирубц. Але не так давно там раптом трапилось щось дивне: бльшсть працвникв рзко захворла. Почали виясняти, проте дос зовсм нчого не зрозумло.

-Кто-то говорт, что ето всйо чрз клщй! - хитав головою Сава. - Мол, кусают оттово люд болют... страх как болют... Лежат, ак мйортви, - видно остання фраза була чимсь цитуванням. - А дво даже помйорл! Слава Сарну, что мня с омнуло! - Сава почав розповдати про см'ю, про трьох дочок та двох синв. - Кто за нм прглянт, когда со мной что-то едако прозойдйот? Нт, нт, воврмя я ушйол до Копила... Мжду прочм, он мужик порядочний... Слово свойо држт! войная артль - напрвйшая в порту!

Ми минули ряд добротних хат з солдними городами, як тягнулися до невеличкого лсочку, прохали громадську баню, ось, нарешт, з'явилися столичн мури. Тут наша дорога роздвоювалася ми почали повертати лворуч, вбк чи то складв, чи то ще якихось господарських будвель.

Треба сказати, що Новоград дйсно каптально розбудовувався. Сава про це деклька разв згадав. Нове мсто росло, можна сказати, з нчого! Споруджувалися мцн кам'ян будинки... а поруч зводилися укрплення, здймалися догори крпосн мури... з'являлися величезн площ, проводилися широк вулиц... навть каналзаця водопровд...

Так зараз розповдав Сава, який при тому експресивно розмахував руками. Що таке каналзаця, вн все ж толком розповсти не змг. Проте додав, що "ету штуку ельфи прдумал".

-В Новоград столько народа каждий год прзжат, что хай Сарн млут! - говорив вн тут же тицяв пальцями на робтникв. - Но н мньше узжат... Здсь закрпица тяжловато.

Дорога, якою ми рухалися, петляла мж складв, ггантських колод, чи не менш величезних кам'яних плит, як лежали прямо на узбчч. Збоку здавалося, наче все мсто було в риштуванн. Тут та там снували купи людей: теслярв, мулярв, стропальникв, столярв... Та Тенсес його зна кого ще! Майстри гордовито походжали вздовж стн, про щось сперечалися. Гомн стояв такий, що Сав вже доводилося кричати, щоб я його почув.

Ми повернули повз чергову будвлю, вз покотився вбк високого млина, який стирчав осторонь. Вдразу за ним можна було побачити ще купу подбних споруд.

-Мльница! - крикнув Сава. - Ми так етот край клчм.

- багато тут... мльнц?

-Больше полусотн! Город огромний, кормть надо тьму народу...

-А як тут взагал... кра? - я спробував зорнтуватися.

-Ну... Портовая слободка... Ми йо уж прохал... Вот Мльнца... щйо сть Кузн... ето справа от порта... За Кузням - Воная слободка... Там дозволл слца рстровкам...

-А той бк? За Мльнцей?

-Там? Сухарно... В основном пч. Длают хлб для армйскх да флотскх нужд...

-Мен казали, що навколо Новограда повно слобдок.

-Знамо дло много! Вот по другую сторону города стот Мдово прдместь... Я как раз там живу. Оттуда дорога лбо в Тмноводь... чрз лсоплк... лбо виходш на Западний тракт... до судоврфй Оршка!

-А в мст як?

-Как? Н бойся, н заблудшся... Ето на првий взляд город похож на улй. Будш в срдн, поймйош, что всйо трошк прощ.

-Ей! Сюда давай! - звдкись вискочив якийсь мужичок, який завзято замахав руками.

-Вот бшний! - посмхнувся Сава. - Здорово, Услав! Ти что ж думаш, я н знаю куда хать-то?

-О, то ти Сава! А я гляжу на нтава вот! - тут чолов'яга кивнув на мене. - Гляжу та думаю...

Я вже не слухав його, а хутко злазив з воза починав тягати мшки. Всередин складу було на диво чисто. На стол, що стояв у невеликого вконця, сопв начищений до блиску самовар. У блоснжнй ваз поруч з ним лежала в'язка бубликв та величезний медовий пряник. Судячи з усього Услав збирався сндати.

-Тпру, ти, нхазова сла! - потягнув за поводи Сава. Вн легко зстрибнув почав мен допомагати.

-Сколько-но вас сводня трудца? - питав мрошник, пдстрибуючи поруч з нами. Видно, що вн трохи сердився, що йому не дали попити чаю.

-щйо шстро, - казав Сава. - Да вон вдш, ван уж слдом дт...

-Слушай, гд такова гарячва помощнка сб отхватл? - посмхнувся Услав. Вн пдвв брови та з часткою похвали в мй бк додав: - Давно н вдл столь р'яних работнков! Всйо п'янци да лнтя! Ти откудава будш, дружищ?

-з Темноводья он, - вдповв Сава.