Частина друга (СИ)

Першосвт дрмав, згорнувшись калачиком. Стояна також спала, але при мому появленн тут же розплющила оч та деякий час сонно дивилась на нас з Бернаром.

-Хвилювався? - спробував я посмхнутися, але вийшло бльш схоже на оскал.

-Ага, дуже! - рончно кинув ельф. Вн нахилився вперед та чомусь став принюхуватись. За секунду трохи стривожено спитав: - Чм це вд тебе тхне?

-- Кров'ю, - заявив йому.

-Угу, - паладин тут же напружився. - Мен саме так здалося...

Бернар щось промовив на ельфйськй мов. дине, що я розчув, було "сврр". Мабуть лаявся на мене.

- що ти виходив? - трохи роздратовано спитав паладин.

Я втомлено потер шию, а потм спокйним тоном промовив:

-Дзнався, що в сусдньому лс повно пасток. Хлопц Дедяти постаралися: нарили ям, наставили там колв... самострлв... Вноч йти не можна... Няк не можна.

-Угу, - знову загукав, наче сич, паладин. Його обличчя витягнулося, стало якимось напруженим. - Невже ти був там, про яке мсце я зараз подумав?

-Звдки мен знати, що ти там подумав...

-Припини балаганити! - розсердився Бернар. - Що взагал в твой голов вдбуваться? Боре, ти...

-От давай сьогодн без повчань. Я трохи втомився...

Бернар замовк, втупившись кудись в темн хащ.

Нч поступово добгала кнця. Ще якась година-пвтори й почне свтати. Поки я йшов сюди, обдумував план подальших наших дй.

-Буди всх, - наказав я ельфу.

-Навщо?

-Поговоримо... Думаю, всм буде цкаво те, що я зараз розповм.

Пара хвилин вс згрудилися навколо. Стояна сла напроти, Першосвт праворуч, при тому широко позхаючи та щось бурмочучи про жу.

-Поки ще темно, - почав я длитися планами, - перетнемо роздлове поле, вглибимось в лс та будемо чекати на ранок, щоб на темну не потрапити в пастки. Ото плато, з якого здймався дим, зветься Блим клом. Там варту десь тро чоловкв...

-Ти вже це знаш! - хмикнув ельф. - Навть не буду питати звдки... та яким чином це вдалось вияснити.

Я стримано посмхнувся продовжив розповдати. Треба було дстатися того плато по можливост спробувати захопити вартових. Якщо те вдасться, як слд х допитати та дзнатися мсце розташування табору Дедяти.

-Не думаю, що вн знаходиться десь далеко, - закнчив я.

-Цкаво, що той Дедята тут робить? - спитав Першосвт.

Я на якусь хвилину задумався, а потм все ж розповв товаришам про схрони з зброю.

-Овва! - Першосвт як завжди не вдступав вд сво безпосередност. Вн закрутив головою, наче щось вдшукував та продовжував вигукувати.

-Швидше за все, - промовив я, - Дедята тамно перевозить до Свтолсся зброю. А ось кому - хоч вбийте, не знаю.

-Ти й про це вже дзнався! - подав голос ельф. - Це що ж тод виходить?

-Банда Дедяти проводить валки крзь гори... з Темноводдя, - почав я длитися своми думками. - Доставляють луки, стрли, списи... мабуть меч... А потм все перевозять в Пвденну Берестянку та ховають по лсах.

-А ти розумш, що значить провести валок горами? Я вже казав, що в цьому мсц Серп довол непривтний та важно прохдний... А по-друге, рухатись Свтолссям, ховаючись по лсах, не менш важкувато, бо можуть швидко помтити та повдомити в Розшуковий приказ про якихось "тамничих незнайомцв".

-Привтн гори, чи не привтн, але мамо, що мамо. Крм того, чому вдразу "ховатися по лсах"? На мсц Дедяти я б змовився з якимось купцем. Завантажував би його тут, на Сврйському тракт, та той пд виглядом перевозки власного товару, провозив би ту зброю хоч аж до Гадючих косогорв.

Бернар скорчив таку пику, наче здивувався подбним мом розмрковуванням. Прямо так бачу, як вн подумки каже соб: "Отаке"!

- навщо ж м провозити ту зброю? Для кого? - спитав Першосвт.

-А оце, друже, мен поки ще не вдомо. Я лише вдмчаю т факти, як вже вдбулися...

-Припустимо, - з поважним видом захитав головою хлопець. - А от скажи чому валки тягнули крзь гори, а не скористались проходом...

-...крзь Печеру Велетнв? - закнчив замсть Першосвта Бернар. Вн рончно хмикнув та додав про сторожову заставу, котра стоть на вход. - Вартов побачать, що везеш тод не оберешся непримностей...

-Можна подумати, що зброю заборонено провозити, - ображено знизав плечима парубок. - Якщо ось те, що каже Бор про купця правда, то найлегшим було б найняти його для провозу списв та лукв без валандання горами. Мен здаться, це б було безпечнше.

-Треба розумти, навщо ховати зброю... для кого вона призначена, - промовив я. - А що до використання прозду крзь Печеру Велетнв, то поймть найголовнше: нхто не буде ризикувати, декларуючи що саме вн везе, бо ц вдомост попадуть до столиц. Там вдразу зацкавляться, кому стльки збро знадобилося. Взьмуть того купця за яйця вн розповсть навть про те, що казав Сарн Нхазу, коли вони з ним на рибалку ходили. Ясно вам чи н?

Судячи з мовчання, мо товариши глибоко задумалися.

диний шлях мж Свтолссям та давньою волостю Валрв - Темноводдям, пролягав крзь так звану Печеру Велетнв, яка з слв новоградцв, була просто неймоврних розмрв. Вона проходила скел Зуренського Серпа наскрзь, нагадуючи величезну нору, зроблену ггантським кротом. На виход в Темноводдя розташовувалася та сама сторожова застава, про яку казав нам ельф.