Частина друга (СИ)

Я все ще сидв на колнах, затискаючи рот вартового рукою... Серце, що дивно, навть не колошкалося...

Чисто рефлекторно витерши лезо о куртку вбитого, я акуратно попрямував до наступного бандита. Все також швидко затиснувши йому рот долонею, рзко надавив колном на груди та стрмким ударом увгнав лезо в горло. Чолов'яга смикнув правою ногою, лише дивом не зачепивши сплячого поруч товариша... Знову проворот сакса залишилось дочекатися, поки тло припинить битися в судомах...

Ледь я прибрав лву руку, як з рота бороданя вирвалося тихе шипння, а слдом заструменв темний потк, котрий запузирився бульбашками, що тихо-тихо лопалися на губах.

Наступною жертвою вибрав Прозора. Вддихавшись, я пдступив до нього, ледве схилився, як той раптом рзко вдкрив оч та втупився прямо в мене.

Вд несподванки я навть трохи вдсахнувся, але тут же опанував себе та кинувся вперед. Прозор майже миттво вдкотився в бк встиг при тому захати ногою мен в печнку. Я крякнув вд болю та випустив з рук зброю. Через цю метушню пробудився четвертий бандит, той, який шкодував про вдсутнсть допомоги з боку якогось чародя.

З одного боку тепер вже можна було не боятись шумти. А ось з ншого - битися з двома вдразу буде, м'яко кажучи, проблематично. От псяче хутро! Треба було застрелити х всх з лука, поки вони спали... хто мене смикнув хапатися за клинок та напувати його кров'ю? Тепер вже запзно жалуватися!

Я пднявся на ноги та витягнув фальшон.

Ефект раптовост був мною втрачений я, хоч ненавмисно, дав можливсть Прозору та його напарнику пдготуватися для бйки. Правда, було помтно, що вони обидва розгубилися. А може навть злякалися.

Я не став розтягувати "гру" поки другий бандит намагався отямитися, ми швидко зчепилися з Прозором. Незважаючи на свй, так би мовити, непдготовлений для бйки стан, вн довол вдало вдбив мо перш випади. Подальше затягувати атаку було небезпечним. Я тут же перейшов у вдчайдушний наступ, збравши для того вс сили. Ми стрмко зблизилися. Вд тако швидкост й напористост Прозор позадкував, як результат - спткнувся.

Я вибив меч з його руки увгнав свй прямо в груди. Шкряна куртка трохи знизила силу удару, але все одно лезо жадбно увйшло в тло десь на глибину долон. Я пдняв зброю Прозора та закнчив бй. Меч застряг в передплчч, перерубавши сухожилля та кстки.

Докумекавши, що вн залишився наодинц з мною, останнй з бандитв вдчайдушно кинувся вперед, але його клинок розск лише повтря. Я висмикнув свй фальшон та легко прнув пд руки нападника, тим самим опинившись у нього за спиною. Пдскання чолов'яга звалився на землю. Я тут же навалився йому на груди свом колном, притискаючи леза меча до горла.

Бандит дихав дуже важко. У вдблисках затухаючого багаття в його очах загорвся страх розумння власно безнадйност.

-м'я, - сухо гаркнув я, дивлячись як лезо, притиснуте до шкри, заставило виступити темну смужку кров.

-У-у-у... Уйка...

-Запитую тльки раз. Якщо будеш брехати, прощайся з життям. Усвдомив?

-Так... так... так...

-Скльки у Дедяти людей?

-Це... ну.., - оч Уйки забгали, наче загнан зайц.

-Я тебе попереджав, - вирвалося у мене.

-Було п'ятнадцять... Так, п'ятнадцять!

-Скльки дозорв, де знаходяться?

-На... на... на Блому кл... Тттам тро... На пвнчнй Лисин ще тро...

-Пастки?

-... так-так... ... Значить... значить... значить.., - Уйка сильно нервував та починав губитися.

Я не став послаблювати допит та рявкнув: "Швидше"!

-Ккк... клька "вовчих ям"... з клками на дн... самострли... Я можу показати...

-Обйдусь! Кажи, що робили в Пвденнй Берестянц?

-Нам наказали доставити зброю.

-Яку? Куди? Навщо?

-Луки... стрли... списи... я всього ннн... не пам'ятаю...

-Для чого зброя? Хто збирався йти на столицю? - я пригадав слова Прозора, як вн сказав пд час розмови.

-Ммм... мен не вдомо... Я лише перевозив... ми лише перевозили... так наказали...

-Хто? Дедята?

-Угу...

Я вдняв вд горла клинок. Вогонь вже стихав, лс навколо погружався в темряву. в цю секунду чолов'яга спробував вирватися. Вн рзко штовхнув мене в груди та закрутився дзиою.

Зрозумвши, що втекти не вдасться, чолов'яга роздратовано кинув, що мен вд Дедяти не сховатися.

-Вн дуже небезпечна людина! - втомленим голосом додав Уйка.

-Ти не перший, хто мен це каже. А я дивлюся, ви Дедятою прямо пишатеся!

-Вн... вн... вн.., - Уйка раптом випрямився. Було помтно, що згадування Дедяти його отверезило та прогнало геть боягузливсть. Бандит зтхнув та вже бльш спокйним тоном додав: - Я так вже не жилець! - вн обтрусився, а потм витягнув нж, наставляючи його в мй бк. - бльше тоб нчого не скажу! Нчого! - голос Уйки на мить пискнув, як бува вд великого хвилювання.

Чолов'яга заглядав мен в оч, немов намагаючись там щось знайти. А я повльно пдходив, стискаючи в долон фальшон розумючи, що волею-неволею прийдеться закнчувати почату справу...

14

...-Ти де так довго вештався? - запитав явно розсерджений ельф, ледь я з'явився в табор. Його грубсть скорше вказувала на хвилювання.

Я втомлено присв бля нього та озирнувся навколо. Нч, в неб переморгуються далек зрки, в глках шурхотить втерець. Тишина.