Частина друга (СИ)

-Хба вам не зразумла, для чаго треба зброя? - промовила Стояна, що мовчала продовж наших сперечань. - Мн думацца н для всялосц.

Я здивовано поглянув на двчину. Здаться вона не сказала чогось особливого, проте саме слова штовхнули мй розум на трохи нший напрямок.

Отже, Дедята мутив тут воду... в Свтолсс... Його люди пдбурювали лсовикв, щоб т усляко шкодили нам, канйцям. Лсопилка з клщами та Берестянка з вовками - як два основних показника подбних "подвигв". Звичайно, вони не призвели к якимось надзвичайним наслдкам, проте за початком дло становиться. Куди все це в результат призведе - питання друге.

Дал... що до збро, - мркував я, пригадуючи ту дивну залзну клюку. - От звдки вона могла з'явитися у лсовикв? Все вказу на хлопцв Дедяти... Тобто вони посилено постачають Бруму та його вонам бльш яксну зброю, нж та, яка у дикунв зараз... Крм того не варто забувати, що вона з хадагансько стал... А отже тепер зрозумло, чому меч та списи не квапляться провозити вдкрито. У перевряльникв з'явиться купа питань. Купа!

А додати к цй каш ще тамне спостереження за головою Мського приказу, так вийде настльки цкава сторя, що просто охрнти!

-Дивно, що зброя везеться з Темноводдя, - сказав я. нш все ще мовчали, дивлячись хто куди. - Чому так? Чому звдти?

-Чому вдразу з Темноводдя? - насупився Першосвт. - Горами можна дстатися т ж Свр... До реч, якщо валки йдуть звдти, то це поясню чому Дедята не користуться Печерою Велетнв.

-Знову за руби грош! - насупився я. - Здаться мен, що тоб просто непримно розумти причетнсть свох темноводинських одноплемнникв до темних справ Дедяти. От скажи, звдки в тй дикй Свр може взятися зброя з хадагансько стал?

-А взагал, чого гадати? От якщо спймамо Дедяту, - почав розмрковувати хлопчина вголос, - то й дзнамось, що та звдки... та яку капость вн задумав.

-Не вважай, що це легко буде зробити, - вдповв я. - Судячи з поведнки людей Дедяти, то можна смливо сказати, що сам вн ще той горшок. Ну, гаразд! Обговорювати можна до завтрашнього вечора. Пропоную вже збиратися та рушити крзь межу.

Ми досить швидко збралися та взявши коней за вузду рушили до узлсся. Там трохи перечекали, оглядаючись навсбч, а потм тихо попрямували крзь поле. Ледь дсталися та трохи заглибилися в сусдський лс, повернули на пвдень покрокували до невеличкого улоговинцю, який щльно порс лщиною. Тут зупинились на очкування свтанку.

На землю непомтно опустився густий туман. Все навкруги вкрилося тонким шаром роси. Скорш за все, вдень буде спекотно.

Я позхнув, примостився бля куща та почав трохи дрмати. Все здавалось спокйним. В лс повисла така тиша, що мен навть на мить здалося, нби я оглух.

-Щось трапилося? - почувся шепт Першосвта, який розташувався неподалеку.

-Чого ти так виршив?

-Та ти чомусь стрепенувся... Дрмав, дрмав, а потм раптом завмер...

-Тоб здалося, - вдмахнувся я, знову позхаючи.

Хлопець пдбрався ближче та св напроти.

-Чого тоб? - спитав я у нього.

-Чесно ззнаюсь - трохи нервую...

-Таке бува. до реч, в цьому нема нчого ганебного.

-Слухай, Боре, все хотв тебе спитати... Ти ж, бачу, бувалий вояка. Так?

-Ну, це як дивитися, - я знизав у вдповдь плечима.

-Та чого тут дивитися! Ми ж бачили, як ти б'шся. От скажи, брате, невже нколи не бошся? Дивишся на тебе з боку - сама впевненсть!

Я невдоволено хмикнув. Не люблю коли лестять. Вдчуття, наче ножем по голй шкр шкребуть.

-Лпше сам скажи, Першосвту, чому ти з мною?

-А з ким мен бути? - не зрозумв хлопець, чомусь при тому оглядаючись на ельфа.

-Я про те, чого ти з мною очкуш досягти? Багатства? Так його нема не буде. Може, слави? Так цього з мишач сльози. Мен скорш по ши дадуть, нж стануть спвати хвалу... У гльд я також не перебуваю. Та й грошей тоб особливо не вдсиплю... А якби, що з мною трапиться, то...

-Ну ти даш! - розсердився Першосвт. - Можна подумати, що я всього цього вд тебе вимагаю - грошей, слави та ншо хрн! Ось якщо ти мен повриш, то скажу наступне: нхто так не дбав про мене як ти... Звсно не рахуючи мох батькв... Я давно зрозумв, ще до того, як потрапив на службу на алод до Клемента, що особливих висот в служивй справ мен не досягти... Це в дитяч роки можна мряти про славн подвиги, а коли приходить прозрння, то з'ясовуться, що ти зовсм не був до них готовий. Що ти не такий, яким зазвичай малюють вонв герочних билин. Зовсм не такий.

-В тих билинах, - посмхнувся я, - правди, що у кота совст. все ж: навряд чи я тебе навчу чому доброму. От закнчимо цю справу , вважаю, тоб варто пти в Ратний двр. Навчатися. Я хотв про те бльше дзнатися, але якось не склалося... Поговорю з Жугой савим попрошу тебе туди направити. Хлопець ти непоганий...

-Та який з мене вон? - плеснув руками Першосвт, при тому густо червонючи. - Спасиб, звичайно, але мен, здаться, краще залишитися з тобою в команд, нж йти туди, до Ратного двору. Крм того там навчання кошту таких грошей, що навть продай я свою скру - стльки не нашкребу.

-Ох! Ну ти ... дурень, - закачав я головою.