Частина друга (СИ)

Першосвт схватив Стояну за руку та з силою потягнув за собою. Слдом рушив ельф. Я ж на якусь мить забарився, потм обережно наблизився до одного з нерухомих тл, вд якого сильно тхнуло паленим волоссям. Здаться, чолов'яга ще дихав. Вн жалбно простогнав розплющив обпекли оч. В них не було зниць... лише бла-бла пелена... наче зварене яйце.

-Мужи-и-ик, памаг умрть! - почулося мен.

Обличчя, шия, долон - все це було пронизано дивною синюшною мережею. Здаться, у пораненого запеклася вся кров у венах - вд голови до п'ят. Я нервово здригнувся, проте витягнув сакс та нахилився.

-Памаг--, - з важкстю вичавив з себе чолов'яга.

-Гаразд, - якомога спокйнше промовив я у вдповдь, заносячи руку для точного удару...

15

...-Вось х табор, - тихо промовила Стояна. Вона вже трохи отямилася, хоча я вдчував, як мандражу тло.

Двчина явно не хотла нкого навмисно вбивати. я в тому розумю. Одна справа, коли б'шся з тролем, а друга - з подбними до себе. Стояна просто перелякалася це посилило здбност. Одномоментно, звичайно, проте посилило. Мабуть лише хотла оглушити нападникв, але вийшло зовсм накше. Схоже двчинка ще не вмла керувати прихованою в нй силою.

Я не осуджував. Бернар з Першосвтом також не показували того. мж тим Стояна все ще нервувала, хоча намагалася цього не демонструвати.

Взагал, вона досить загадкова особистсть. Я зловив себе на тому, що ми вс не знамо н минулого, н справжньо натури. Ми бачимо лише пдлтка, сповненого страхв, переживань та типово для вку невпевненост, хоч вона все це намагалася приховати.

Наш загн хутко спустився в байрак. Ми засли в кущах, проте нхто так не з'явився. Мабуть не почули, або сприйняли той гуркт грому за природне явище.

Це ж треба, - мркував я, оглядаючись навсбч, - вмти лупити когось блискавкою. Цкаво, як це взагал можливо?

До реч, я ж мж ншим мало чого знаю про себе. Як Стояна - керувати блискавками, чи як Бернар, котрий чаклував з силою Свтла - не вмю. Але б'юсь на мечах, влучно стрляю... А ще можу зачаровувати стрли...

-Знайшов час про це питати! - вдмахнувся ельф, ледь я тльки почав у нього випитувати про реч, що пов'язан з магю.

- все ж, - наполягав я.

-Ну... ну... Уяви соб якусь мнсть... скажмо вдро або горщик, куди стка рдина. Наприклад - вода. Це так соб накопичувач, як дозволяють збирати якомога бльше.

- що?

-Потм ти можеш використовувати на свй розсуд.

-Воду?

-Тьху ти, Нхаз тебе лякай! Я кажу про те, що деяк реч можуть накопичувати силу, - поясняв ельф. - Жив стоти, так як ми з тобою, також можуть те робити.

-Яку силу? - не второпав я.

-Магчну енергю... Так кличуть серед чаклунв. Вона мститься всюди, навть в ж, - якось плутано розповдав Бернар. Це було зовсм на нього не схоже. Така нехарактерна манера, судячи з всього, могла вказувати лише на його нервознсть. - можна поповнити з вогню, води... земл... повтря... металу... з живо стоти... А потм перетворювати на щось бльш вдчутне...

-Що це за "бльш вдчутне"? як це - "з живо стоти"?

Ельф дивно посмхнувся, але не пояснив. Вн лише додав, що сила бува рзних видв. контролювати досить складно.

Впевнившись, що нхто за нами не йде, ми обережно рушили дал. Бернар крокував досить близько вд мене, тому я знову виршив поприставати з хвилюючими мй мозок питаннями.

-Майже вс реч виступають свого роду накопичувачами сили, - повторив вн. - Вс... угу... будь-що... Через свою природу, вони схильн до прийняття вдповдного виду "магчно енерг". тльки жива стота... розумна стота, - швидко виправився вн, - в той чи накшй мр може ретранслювати в наш свт.

-Ти знову пустився в нетр свого словоблуддя? Якась нергя... ретра...

-Я кажу про здбност, - ельф нервово хмикнув. - Магй багато, я думаю ти це прекрасно розумш. Я, наприклад, практикую силу Свтла... Джуни - силу, що заснована на людський кров... До реч сну багато похдних видв маг. Так би мовити - пдвидв.

-А що до накопичувачв... можна трохи пояснити?

-Ще давн ельфи... та джуни, чого тут приховувати - помтили, що в Сарнаут сну чимало сил, котр можна використовувати для власних потреб. А згодом ми вс навчилися пдсилювати дю цих сил, створюючи так зван накопичувач. м надали вдповдно форми. Це був одяг, котрий обергав його власника... Ще - кльця, як додавали мцност закляттям... Амулети...

-Зброя?

-Так, само собою зброя. Правда, багато секретв згинуло в давн часи... Зараз про ту ж легендарну зброю можна почути лише в казках та байках. До реч, взьми свй сагайдак... Це тоб прямий доказ магчного накопичувача. А ти виступаш реалзатором... Але не кожен може скористатися твою зброю. Вддай цю рч Першосвту вн нчого не зробить. Нчого!

-А чому?

-Бо подбн штуки потребують вдповдного господаря... врнше - встановленого зв'язку мж накопичувачем та ретранслятором... Взагал, це складно пояснити тому, хто далекий вд розумння сут природи самого Сарнаута...

-Знову ти приндишся! - розсердився я.

-Я кажу так, як воно ... Мж ншим, поглянь на сво меч.

-А що з ними не так? - я кинув погляд на рукв'я саксу та фальшона.