Частина друга (СИ)

-Це тиии, - видихнув слуга Тенсеса. - Хочеш запалииити св╕чкууу? Залишитись тут? Чиии оплатиш сво╖ гр╕хиии? - ╕ гобл╕н трусонув зал╕зною чашею, в як╕й дзв╕нко загрим╕ли монети.

В╕н поставив на в╕втар ту саму товстеньку св╕чку, яку прин╕с ╕з собою, а поряд - ╓мн╕сть для збору "святого мита"...

Мен╕ стало раптом холодно. Зв╕дкись потягнуло вогким в╕терцем... запахло могильною сир╕стю. Св╕чки навколо вмить погасли ╕ тьма знову огорнула мене...

В╕дкриваючи оч╕, я на мить втратив ор╕╓нтац╕ю. Мене морозило... нав╕ть трусило... Прямо над самим вухом хтось невпинно бубон╕в. Я хот╕в було зробити зауваження, але рот лише беззвучно в╕дкривався, не в змоз╕ вимовити ан╕ слова. Раптом щось холодне торкнулося губ, ╕ тод╕, зда╓ться, я важко з╕тхнув.

- ... приходз╕ць у сяб╓, - долинув до мого слуху м'який голос Стояни.

-Точно... н╕би стогне.., - пробасив Першосв╕т. - Взагал╕ немислима р╕ч! С╕м ран... с╕м ран! А в╕н ще диха╓...

-Та тихо ви, розкудкудакались, як кури! - почувся невдоволений голос Бернара. Я ледь м╕г роздивитися його обличчя. Зда╓ться, ельф нахилився над╕ мною. - Боре! Боре! Ти тримайся, друже... Борись! Чу╓ш? Борись!

╤ знову тьма, знову св╕чки... слуга Тенсеса...

-Так записувати тебеее в книгууу? - голос гобл╕на став тр╕скучим, наче хтось ламав купу г╕лок. - А, св╓ррееее?

В╕н весело п╕дморгнув, а м╕й втомлений розум м╕ж тим занурився в п╕тьму безпам'ятства...