Диригент

— Я мала на увазі «обирає» і «чекає», — виправилася Амая, картаючи себе за неуважність. Незадоволена собою, вона на якусь секунду склепила повіки. — Дамоклів меч, що висить над його жертвами, дозволяє йому відчути свою владу над ними, а сила волі, виявлена ним в очікуванні слушної миті, свідчить про його психічний стан. Очевидно, що вбивця не страждає, не божеволіє від злоби. Він добре володіє собою. Немає жодної ознаки, що вказувала би на несамовиту лють, що опанувала Бредом Нельсоном тієї ночі, коли він розніс на тріски вітальню у своєму будинку, на дику злість, продемонстровану ним під час усіх сварок із дружиною, коли він, не в змозі стримати себе, ламав предмети й перевертав усе догори дриґом.

— Ви хочете сказати, що страшний безлад на місцях події ніяк не пов’язаний з вираженням гніву? Мені здалося, що такий висновок випливає з біблійних цитат, наведених у листі Ленкса, — припустила Такер. Завад на лінії ставало дедалі більше, внаслідок чого її голос змінився, набувши злорадної інтонації старої відьми.

— Той безлад — наслідок Божого гніву, розлюченої стихії, — відказала Амая. — Диригент лише підкоряється небесному суду. І тут вимальовується ще одна суперечність. Ми з Джонсоном гадаємо, що чоловік із такими стійкими релігійними поглядами навряд чи відмовився від своїх моральних настанов у новому житті.

— Не забувайте, що його начальник із ґальвестонського відділку бачив, як він крадькома пробирався до церкви. Можливо, на цьому життєвому етапі він вирішив приховувати свої релігійні переконання, — зауважив Дюпре.

Амая не погодилася.

— Сумніваюсь. Малоймовірно, що затятий лютеранин так просто перейшов у католицизм. Він виправдовував свої злочини тим, що обстоювання віри є важливішим за «добрі діла». Це одне з основних положень лютеранського вчення, протилежне католицькому догмату про те, що добрі діла дають підстави пробачити навіть тим, хто дотримується хибних вірувань. Мартін не був налаштований пробачати гріхи тим, хто зраджував Господа, а себе вважав зброєю, якою Він карає винних.

Дюпре вказав пальцем на Джонсона, і той взяв слово.

— Доречно згадати і про бабусю. Ми виявили, що бабуся присутня в усіх родинах. Якщо ж її не було, він шукав «заступницю». Отже, це важливо для нього. Батьки чоловіка, який називає себе Нельсоном, давно померли, а мати його дружини відійшла у засвіти, коли Сара була зовсім маленькою. Жодна жінка не виконує цієї функції в його сім’ї. Служниці чи няньки з ними не живуть, бо діти вже виросли.

Вперше за весь цей час Емерсон втрутився в розмову.

— Так, я читав висновки інспекторки, але цілком можливо, що цього разу Ленкс відхилився від звичного сценарію. Якщо, згідно з теорією Саласар, він сприймає нове життя як «відкориговану версію» минулого, було б логічно відмовитися від деяких аспектів. Він міг би свідомо змінити свої релігійні вподобання, бажаючи уникнути випадкових зустрічей з парафіянами його колишньої церкви.

Сердито фиркнувши, Амая відповіла:

— Зрозуміло, що він не хотів би повторити «помилки» минулого, але віра була його основною цінністю, і образ бабусі мав величезне значення — настільки, що він шукав її у всіх родинах, а у випадку з Алленами ототожнював із бабусею жінку, за якою гнався лукою, щоб убити її і поховати під дахом. Гадаю, Ленкс спробував би виправити свої помилки, але, з іншого боку, він неминуче припуститься їх з однієї простої причини: цей чоловік мріє про недосяжний ідеал. Повсякденне життя різних сімей має більше спільних рис, ніж видається на перший погляд, і на певних етапах дорослішання дітей виникають ті самі конфлікти.

— Так, запитайте у сімейних психотерапевтів або дитячих і підліткових психологів, — зауважив Джонсон. — Поки діти ще малі, їх можна контролювати, але, досягнувши підліткового віку, хлопчики часто вимагають більше свободи. І тоді спалахують конфлікти, як це, власне, і сталося у родині Ленкса. Якщо припустити, що його нинішня дружина не приймає таких суворих норм, існує дуже висока ймовірність, що він вчинив би з новою родиною так само, як і з попередньою. Цей проєкт уже б не тішив його, не приносив задоволення. Поза всяким сумнівом, він вдався би до перевіреного засобу — знищив усе, викинув на смітник і, можливо, розпочав з чистого аркуша.

На телефонній лінії кілька разів виникали завади, а потім запала тиша.

Дюпре взяв мобільний і знову набрав номер.

— Перепрошую, агентко Такер, — пояснив він, — боюсь, що будь-якої миті ми залишимося без телефонного зв’язку. Однак Інтернет досі працює. Якщо ми не зможемо спілкуватися телефоном, скористаємося електронною поштою. Продовжуйте.

— Добре. Інспекторко Саласар, я не погоджуюся з вашою версією.

Я певна, що вбивця — Нельсон. Усі наведені вами аргументи лише підтверджують його провину. Емерсон дотримується тієї ж думки. Джонсоне, а ви що скажете?

— Я підтримую Саласар. Ваша версія викликає сумніви, хоча деяких збігів достатньо, аби вважати Нельсона підозрюваним. Само собою, варто встановити його місцеперебування. Може, він зачинився у своїй оселі й ронить п’яні сльози.

— Яку піцу ви хочете? — спитала Такер.