Диригент

Ігнасіо хитнув головою, виражаючи незгоду. Ці двоє не мали уявлення про те, що він побачив під каптуром, що прикривав вовчу морду. Енґрасі стривожено позирнула на нього, після чого, бажаючи трохи заспокоїтися, спитала:

— А чому ви настільки впевнені, що вони не повернуться? Хіба ці люди не верталися у жодному з випадків, коли викрадення зривалося?

— Жодне з викрадень не зірвалося. Жодній дівчинці не вдалося втекти. Вся інформація, якою ми володіємо, надана свідками, які бачили жертв перед тим, як ті сідали в машину і пропадали навіки.

51. Креве. Екіпаж

Околиці Нового Орлеана

Вівторок, полудень, 30 серпня 2005 р.

Сонце яскраво світило, нагріваючи воду, що випаровувалася, створюючи задушливу вологу атмосферу, виблискуючи на поверхні каламутної води, що більшою чи меншою мірою заполонила всі вулиці. Агенти поклали Дюпре на кормі «Зодіака», що найменше хиталася під час плавання, даючи змогу хворому уникнути різких рухів. Поряд із ним стояв Булл, який керував човном. Ще до того, як група відчалила від лікарні, Дюпре встиг збліднути й спітніти від зусиль. Він запив водою дві заспокійливі пігулки, передані Джонсоном, і заплющив очі. Джонсон та Амая влаштувалися збоку від нього, а Шарбу — навпроти. Медора, чиє тіло було повністю прикрите простирадлом, лежала у носовій частині. Щойно човен збільшував швидкість, як скрізь поширювався сморід, але принаймні їх відділяла певна відстань. Сама присутність цієї жінки викликала певний острах. Однією з причин був саван, що окутував її, посилюючи враження, ніби вони везуть труп.

— Може, нам варто трохи розкрити її? Тут дуже жарко, — запропонував Джонсон.

— Ні за що у світі! — відрізав Шарбу. — Так краще!

— Краще для кого? — з підозрою спитав Булл.

— Краще для мене! — відрізав той. — Краще для всіх нас! Якщо мені доведеться це побачити, мій мозок вибухне. Богом клянуся!

Ніхто не сперечався з ним.

Амая почувалася надто збентеженою, аби протестувати. Вона досі обмірковувала останні новини, що надійшли з Флориди. Арешт Нельсона, фінальна партія Такер, стратегія, до якої вдався Дюпре, щоби переконати їх, що поїздка на болота — чудова ідея. Булл підтримував його, а з Джонсоном він розіграв карту «відданості начальнику», знаючи, що той не пручатиметься, навіть якщо його потягнуть до самісінького пекла. Найдивовижнішим було те, що після обміну аргументами вона порозумілася з Шарбу.

Звісно, це сталося до того, як вони дізналися, що Такер закрила справу. Плутанина її думок мало чим відрізнялася від довколишнього безладу, але невдовзі вона усвідомила, що сталася катастрофа планетарного масштабу, і всі її тривоги розвіялися, а сонячне світло й краса дня видалися їй недоречними на тлі цього хаосу; її мозок часто відмовлявся осмислювати суцільний абсурд, що оточував їх. Кружляючи затопленими вулицями, вони бачили тисячі людей, що тікали до середмістя. Атмосфера була гнітючою: смердота, спека, дитячий плач, що несподівано лунав посеред тиші зруйнованого міста, яке цілих три дні марно благало про допомогу зі своєї водяної могили. «Я була такою ж, як це місто», — подумала Амая.

Група згаяла щонайменше дві години, намагаючись вибратися з Нового Орлеана. Білл і Булл завзято сварилися. Зрештою вони обрали один із найнебезпечніших маршрутів: перетнути Міссісіпі, причалити до західного берега навпроти Ґретни, піднятися каналом, паралельним проспекту Дестрехен, повернутися іншим каналом до Міссісіпі й дістатися аеропорту Військово-морського флоту, розташованого в Об’єднаній резервній базі. Їм довелося постійно боротися з відчуттям, ніби вони пливуть назад, а не вперед. Вони вже витратили понад дві години на поїздку, що зазвичай тривала менше однієї, і найгірше, що за кілька годин на землю опустяться сутінки.

Джонсон попередньо зв’язався з флотом, домовившись, що їм нададуть джип із причепом для перевезення човна. Машину мали залишити на причалі. Коли вони вибралися з Міссісіпі й увійшли у більш спокійні води каналу, Дюпре розплющив очі й підняв голову. Він обвів поглядом усіх членів свого постапокаліптичного екіпажу й усміхнувся.

— Оце так «креве» я зібрав!

— І не кажіть, капітане, — відгукнувся Білл Шарбу.

Булл був певен, що Амая не зрозуміла цього жарту, тож поспішив пояснити:

— «Креве» — учасники параду на Марді Гра, екіпаж під керівництвом божевільного капітана, що їде у карнавальному возі.

Амая пильно дивилася на Дюпре.

Той кинув на неї багатозначний погляд, даючи зрозуміти, що пам’ятає, чим зобов’язаний їй.

— Що ви хочете знати? — спитав Дюпре.

Джонсон перебив його:

— Гадаю, вам краще відпочити. Не треба докладати зайвих зусиль.

Дюпре безтурботно махнув рукою.

— Я добре почуваюсь, — проголосив він, хоча блідість і рясний піт на обличчі суперечили його словам.

— Мене цікавлять багато речей. Що таке «Басаґра»? — мовила Амая, стежачи за його реакцією. — Здається, це сказала Медора перед тим, як... у вас стався серцевий напад.