Диригент

— Це сталося за пару тижнів до вбивства Ендрюсів. Сусіди повідомили, що з будинку Нельсона доносяться галас і крики. Туди прибув поліцейський патруль. Дітей вдома не було. Сара дозволила їм піти в гості й залишитися там ночувати. Саме це стало причиною суперечки, що переросла в гучний скандал. Коли патрульні потрапили до будинку, вони виявили, що Сара зачинилася в спальні. Нельсон не чіпав її, проте влаштував погром в інших кімнатах і розтрощив меблі. Попри це, вона вирішила не писати на нього заяви в поліцію. Патрульні подзвонили мені й відвезли його до відділку, де він і провів ніч. Наступного дня, коли Нельсон заспокоївся, я привіз його додому. Увійшовши туди, я не повірив своїм очам: складалося враження, ніби там пронісся смерч, і, судячи з усього, це трапилося не вперше, хоча раніше він не дозволяв собі заходити так далеко. Сара забрала дітей і поїхала. Повернулася до Флориди, де мешкала її рідня, знайшла роботу за спеціальністю (вона — агентка з нерухомості) і сказала йому, що не повернеться. Того ж дня Нельсон подав заяву на переведення до тамтешнього відділку з метою возз’єднання родини. Я спробував переконати його дати їй спокій, проте він сказав, що кохає її і може все змінити. Саме тоді зчинилася буря, і Ендрюсів знайшли мертвими, а потім той бідолашний хлопець став наполягати, що скрипка не належала його родині, що її приніс хтось чужий... що розслідування не проводилося належним чином.

— Гадаєте, Нельсон якось вплинув на службову недбалість?

— Що? Що ви кажете? Звісно ні! — В його голосі відчувалося глибоке обурення. — Нельсон не був повністю зосереджений на розслідуванні, бо думав лише про те, щоб добитися переведення до Флориди. Він літав туди у всі вільні від роботи дні. Відтоді як Сара покинула його, він жив заради однієї мети — возз’єднатися з нею. Нельсон поводився інакше, робив незвичні для нього вчинки. Мабуть, старався виконати те, що пообіцяв мені, — змінитися, стати кращим і насамперед заслужити прощення Сари.

— І одним із таких вчинків був вступ до рятувальної волонтерської групи?

— Так. Він кілька разів виїжджав з ними до місць, де пройшло стихійне лихо. Ще тоді, коли працював у нас.

— Чи не могли би ви уточнити дати його виїздів? Скільки їх було?

— Наскільки мені відомо, сьогодні ввечері наші працівники вже надали інформацію вашому агенту, який зателефонував до відділку...

Джонсон кинув суворий погляд на Дюпре, неначе раптом згадав, як сильно він розсердився на Такер.

— Я не маю цих даних у себе вдома, — повів далі капітан, — а зараз департамент персоналу зачинений. Я можу надіслати вам їх завтра вранці, але мені здається, що Нельсон здійснив два виїзди: першого разу він взяв відгул у лютому й вирушив до якогось іншого штату — не пригадую, куди саме, — а другого разу це сталося в середині березня, за кілька днів до його переїзду до Флориди. Я пам’ятаю його останню подорож, тому що вони залишилися в Техасі — допомагали ліквідувати наслідки катастрофи поблизу Кілліна, де пройшло кілька торнадо.

— Капітане Ріде, говорить інспекторка Саласар. Ви знаєте детектива Нельсона дванадцять років. Чи є Нельсон релігійною людиною?

Хоча запитання було простим, він довго розмірковував над відповіддю. Мовчанка настільки затягнулася, що Амая подумала, що на лінії виникли завади.

— Капітане, ви почули те, що я спитала?

— Я чудово все почув. Річ у тім, що, якби ви поставили мені це запитання торік, я б розреготався. Нельсон — добрий, щирий, великодушний чоловік, що має багато чеснот. Однак він лається як чорт і геть не схожий на тих, хто ходить до церкви.

— Що ж змінилося?

— Кілька місяців тому, після від’їзду Сари, я побачив Нельсона на одній із центральних вулиць міста. Я опустив віконце, щоб спитати його, що він робить так далеко від свого району. Та не встиг нічого сказати, бо раптом він увійшов до церкви. Я був ошелешений. Підняв віконце й поїхав звідти.

— Ви певні? Часом не пам’ятаєте, що то була за церква?

— Так, церква Святих Ангелів-Охоронців. Розташована в середмісті.

— Ви розмовляли з ним про це?

— Ні, я нічого не питав... Було очевидно, що Нельсон не хотів, аби хтось дізнався його секрет. Він оглянув вулицю з обох боків, перш ніж увійти туди, неначе побоюючись, що хтось із знайомих побачить його. Якщо він бажав тримати свою віру в таємниці, мені не варто було лізти в чужі справи, хіба ні? Думаю, що такий чоловік, як Нельсон, вважав відвідування церкви ознакою слабкості.

Амая глянула на Дюпре й заперечно хитнула головою. Якими би мотивами не керувався Рід — дружбою або відданістю колективу, — їм не вдасться витягти з нього більше інформації.

— Капітане, дякую, що приділили нам час. Ви дуже допомогли, — сказав Дюпре й обірвав зв’язок.

— Гадаєте, він був цілком щирим? — спитав Джонсон.

Цієї миті двері розчахнулися, і агент Булл жестом покликав Дюпре до коридору. Той здійняв палець, попереджаючи його, що треба зачекати. Потім відповів Джонсону:

— Гадаю, капітан нічого не приховував від нас, хоча не знаю, чи був він щирим із самим собою. А яка ваша думка?