— Рід сказав, що Нельсон був дуже суворим із власними дітьми, тобто поводився як Ленкс. Він мав стільки ж дітей, скільки Ленкс, — двох синів та одну доньку. Вельми підозріло, що він таємно відвідував церкву, не афішуючи своєї набожності. Аналогічним чином міг би діяти Ленкс.
Амая щось продивлялася на своєму комп’ютері.
— Так, я теж звернула на це увагу, — мовила вона. — Тому я й запитала у капітана, чи не пам’ятає він назви церкви. Йдеться про католицьку церкву Святих Ангелів-Охоронців. Нам відомо, що Ленкс по-своєму розумів релігію, але мені важко повірити, що такий затятий лютеранин змінив релігійні вподобання. Не вірю я і в те, що він погодився би дати дітям інше виховання. Чесно кажучи, щось не сходиться.
— Що ви думаєте про ту пожежу в Бостоні? — поцікавився Дюпре.
— Я вважаю, що Ленкс здатен влаштувати її, — відказала Амая. — Слід визнати, що пожежа, внаслідок якої згоряє будинок і лице постраждалого спотворюється, — ідеальний привід розпочати все з нуля, здобути нове обличчя, нові документи... На мою думку, Ленкс настільки впевнений у собі, що пожертвував би зовнішністю.
— У Бостоні не могло статися багато пожеж у той період, коли зник Ленкс, причому жертв мало бути десять. — Пальці Джонсона застрибали над клавіатурою його комп’ютера. — Ось воно. Пожежа у старовинній будівлі. Десятеро загиблих, двоє людей отримали легкі поранення, одна особа перебуває у важкому стані; чоловік, чиї ініціали збігаються з ініціалами Бреда Нельсона, самостійно вибрався звідти, але впав біля дверей. Пожежники ледве встигли витягти його до того, як будівля обвалилася. Деякі тіла були майже повністю знищені, і не всіх жертв вдалося опізнати. Судячи з усього, там проживало декілька нелегалів. Я не стверджую, що це сталося, але було б неважко привласнити ідентичність особи, що загинула внаслідок пожежі. Ленкс міг підійти до охопленого вогнем будинку, проникнути всередину, отримати опіки і вчасно вискочити, дозволивши пожежникам врятувати його. Звучить дико, проте, як сказала Саласар, такий тип був би здатен піти на це й навіть вчинити щось значно страшніше.
Детектив Булл знову підійшов до дверей і виразно глянув на Дюпре. Жоден із них не зронив жодного слова. Агент здійняв руку, просячи його ще трохи почекати.
— Продовжуйте, Джонсоне.
Джонсон провів кінчиком язика по верхній губі, прикритій пишними вусами. Кілька секунд агент вдивлявся в обличчя детектива Булла, який завмер у дверному отворі. Зрештою він відірвав погляд від Булла й провадив далі:
— Ця інформація змусила мене згадати слова Джозефа Ендрюса. Коли він спілкувався з Нельсоном, його найбільше вразило, що той натякав, мовляв, було б краще, якби хлопець загинув разом зі своїми рідними. Джозеф не казав нічого конкретного — скидалося на те, що детектив навіяв йому такі відчуття своєю поведінкою. Пригадую, що Нельсон говорив щось подібне під час нашої розмови.
— Я не погоджуюсь, — сказала Амая. — Він радше констатував факт: хлопець дуже пригнічений і може погано закінчити, якщо не опанує себе.
— Не забуваймо, що рівно вісім місяців тому Нельсон вирішив стати добровольцем і приєднатися до рятувальної групи, що займалася усуненням наслідків стихійних лих, — повів далі Джонсон. — Саме тоді, коли сталися перші вбивства і його сім’я почала розпадатися. Історія повторювалася...
Детектив вирушив до іншого штату, який цілком міг виявитися Нью-Джерсі. Підтверджено, що він був у Кілліні, коли вбили сім’ю Мейсонів. Нам бракує даних, які мала відправити Такер. Ми не знаємо, скільки разів його відпускали з роботи після переїзду до Маямі, але слід визнати, що поки що все сходиться. Рятувальники носять значок і мають при собі портфельчик; їм видають спеціальний дозвіл на вільне пересування територіями, враженими ураганом. А люди завжди добре реагують на появу поліціянтів, надзвичайників, будь-кого, хто видає себе за одного з них, — підсумував Джонсон, дивлячись на Амаю. — Навіть якщо йдеться про чоловіка з такими потворними шрамами, як у Нельсона.
— Гадаю, він міг скористатися чимось на кшталт посвідчення, — припустила вона. — До того ж обирав слушну мить, коли родина почувається вразливою, розгубленою і засмученою через зруйновану оселю. Аж раптом з’являється незнайомець, чиє обличчя відбиває сліди подібного жахіття. Якщо він уміє спілкуватися, то має шанс пробудити в їхніх душах співчуття і встановити тісний емоційний контакт, неможливий з кимось здоровим, нормальним і неушкодженим... Саме така довіра потрібна йому, щоб обеззброїти людей. У будь-якому разі не варто поспішати. Ми не знаємо, чи був він у Нью-Джерсі, і навіть якщо це правда, не виключено, що йдеться про випадковість, надзвичайно підозрілу випадковість, так само як і той факт, що просто зараз він перебуває у Новому Орлеані. Ми маємо терміново знайти його групу, але діяти обережно, щоб Нельсон не помітив, що ми стежимо за ним. Необхідно з’ясувати, як і коли група прибула туди і де рятувальники перечікують ураган. Підозрюю, вони обрали місце, дуже подібне до цього.
— Агенте Дюпре, — наполегливо покликав Булл, який досі стояв на порозі.