Локвук & Ко. Примарний Хлопець

— Мій зупинився.  

— А мій іде назад, — вилаявшись, буркнув Кіпс.  

— Заспокойтеся, — наказав Локвуд. — Забудьте про час. Тутешні сутності просто жартують із нами. Кейт, розкажи, що у вас трапилось.  

Кейт Ґодвін відгорнула гривку з чола. Оглянула нас своїми блакитними, повними гніву й переляку очима:  

— Ми прийшли на четвертий поверх, до відділу меблів. Канапи, ліжка й таке інше... Почали оглядатись. Я знову почула голос — він відвернув мою увагу. Він був схожий на... байдуже, на що він був схожий. Я пройшла трохи вперед на цей голос. Потім Бобі вигукнув, що він щось бачить. Вигукнув якось... дивно... Я озирнулась і побачила, що він біжить у пітьму. Побігла за ним... але він пропав.   Пропав,    Квіле! — Кейт, здавалося, ладна була заплакати.  

— Хай вам дідько! — відповів Кіпс. — Я ж казав, щоб ви були разом!  

Кейт скривилась:  

— Ми й були разом! Аж поки він...  

— Гаразд, — обірвав її Локвуд. — Ми його знайдемо. То чий ти голос чула, Кейт?  

Кейт Ґодвін завагалась:  

— Яка різниця?  

— Що це за таємниці? — не витримала я. — Зараз ми — єдина команда! Ти повинна розповісти нам усе!  

Кейт Ґодвін вилаялась.  

— А ти не командуй тут, Карлайл! Гаразд, коли вже тобі так кортить, я скажу. То був голос Неда Шоу.  

Кіпс перелякано здригнувся:  

— Нед помер недалеко звідси. Ми... зробили все, що треба, з залізом, з усім іншим... Він не міг... не міг  

повернутись,   Кейт.  

— Ти певна, що чула саме його? — запитав Локвуд.  

Кейт Ґодвін з огидою труснула головою:  

— Саме його? Ні, це було б божевілля. Той голос — якась дурниця, на взірець тих. що про них розповідає Карлайл. Але Бобі...  

— Так. його треба знайти якнайшвидше! Проте спочатку нам треба... Джордже!  

З темряви до нас поспішали ще дві постаті: одна низенька, опецькувата—Джорджева, й друга трохи вища — Костомахи - Фло в розстебнутій мішкуватій куртці. Удвох вони скидались на шматки підталого зефіру. Обоє розчервонілись і тяжко дихали.  

—Стр   ашн   і тут кояться речі, Локвуде,—розпочав Д жордж. — Фло тільки-но бачила   щрсьу

   підвалі... Не якусь там Тінь, а щось подібне до... До чого, Фло?  

На відміну від Кейт Ґодвін, від Кіпса, навіть від мене (я все ще не могла заспокоїтись, та огидна тварюка досі бовваніла мені перед очима), Костомаха-Фло зберігала свій звичний, навіть дещо насмішкуватий спокій.  

— Це ім’я нічого не скаже вам, — мовила вона з гіркотою. — Але вам я скажу найголовніше, — вона зсунула свій бриль на потилицю й почухала жмуток волосся над чолом. — То була одна дорога мені людина. Тепер вона вже мертва. Мені схотілося піти вслід за   проявом,    схожим на цю людину... Добре, що Кабінс пожбурив у нього соляною бомбою й відтяг мене назад.  

— Чудова робота, Джордже, — повільно промовив Локвуд, оглядаючи по черзі кожного з нас. — Якщо врахувати пригоду з Кейт, можна припустити, що ми зіткнулися з...  

— З Двійником, — закінчив замість нього Джордж. — Привидом, який встановлює зв’язок із спостерігачем і прибирає риси близької цьому спостерігачеві людини. Чи живої, чи мертвої. Будь-що людину це пантеличить. А далі все зрозуміло. Двійник живиться найяскравішими спогадами та найсиль- нішими почуттями. Тож якщо ви постійно про когось думаєте  

чи    за кимось тужите, стережіться.  

— Це   не

   пояснює того, що я бачила, — заперечила я  

— Можливо, — погодилася Голлі. —- Але ж Кейт чула голос  

Неда Шоу. Напевно, й Бобі почув або побачив когось, за ким просто не міг не побігти. І пропав. І тепер ми не знаємо, де він.  

— І нам треба   знайти    його! — вигукнула Кейт Ґодвін і несподівано заплакала. — Годі вже балачок. Яка різниця. Двійник це чи Тінь? Треба негайно йти і рятувати Бобі!  

Кейт стрімголов побігла до сходів, та Голлі встигла схопити її за руку.  

— Зачекай. Самій тобі йти не можна!  

— Забери свої руки!  

Суперечку урвав мелодійний подзвін: Локвуд стукав вістрям рапіри по скляній вітрині.  

— Ви тільки послухайте самих себе! Сперечаєтесь ні про що! Ми забули найголовніше правило перебування в будинку з привидами:   зберігати спокій!    Хай там воно як, цю тварюку не можна підгодовувати своїми емоціями! — він почепив рапіру собі на пояс і провадив: — Жаль це говорити, та я дійшов висновку, що власними силами нам тут не впоратись. Джерело добре сховане й вельми потужне. Тож шукаймо Вернона і тікаймо звідси.  

— Це означає, що нам знову доведеться розділитись, — зауважив Кіпс. — Для пошуків.  

—Так, я знаю. Хоч мені це й не до вподоби, іншого способу я тут не бачу.  

— Гаразд, я згоден. Тільки Кейт нехай теж піде з нами.  

— Чудово. Джордже й Фло, Люсі й Голлі. ви залишаєтесь у парах. Той, хто знайде Бобі, нехай подасть сигнал спалахом, і всі інші мають відразу прибігти туди. Потім разом пробиватимемось до виходу. Поодинці не розходитись, на жодні звуки чи постаті не звертати уваги. Це наказ. У парах тримайтесь одне одного так, ніби ви зв’язані мотузком. Які є питання?  

Ми з Голлі перезирнулись, проте не сказали нічого.  

Пари почали розходитись. Локвуд зачекав на мене.  

— Ти така бліда, Люсі, — сказав він. — Ця тварюка, яку ти побачила...