Переможців не судять

— До якої тьоті Маші?

— Тёте Маше? A-а… В детстве была у нас в деревне гадалка, тётей Машей звали. Чуть где какой вопрос — все шли к ней! А она гадала… Кому по руке, кому на картах. Так и осталось по жизни: если чего не знаю, значит к тёте Маше, пусть погадает.

— Зрозуміло. А якщо при житті нагрішив? Тоді пекельні муки до скону віків… Це теж від Бога! Цього не боїтеся? Адже, якщо вірите у Бога, повинні приймати не тільки рай, але й пекло. Це ж шлях, по якому їдуть не лише до вічного життя у раю, але і в інший бік… До чортів із киплячою смолою… Чи маєте надію на свою тьотю Машу?

Петро Миколайович замовк. Бабуся, як виявилося, була не така вже й проста, з філософським підходом бабуся… Сидить мовчки, уважно дивиться на нього і чекає на відповідь, а той навіть не знає, що ж їй відповісти. В нього виникло таке почуття, що сусідка бачить його наскрізь.

— Ну, то як, Петре Миколайовичу, є гріхи?

— Пусть тот первым бросит камень, кто сам без греха, — відповів цитатою з Біблії супутник.

— Он воно як… Тож пан і у Святе Писання заглядав? По моді чи за велінням душі?

— Как это по моде? — не зрозумів Петро Миколайович, кинувши погляд на стаканчик, у якому плескалася у такт руху вагона коричнева рідина.

— Ну, якщо не бажаєте випити за те, щоб вороги наші згинули, вип ’ємо за те, щоб вони жили, — неочікувано промовила Марія, обережно відпила зі стаканчика і прикрила очі, — бачила би це зараз Леся! Ох, і було б мені на горіхи… А по моді це так, — наче й не припиняла розмови, — це ще, мабуть, російський Єльцін показав. Усе життя був комунякою, у Бога не вірив і раптом бачу: у святому храмі хреститься, а за ним і вся його свита, хто як! Хто зліва направо, хто знизу догори… Сміх та й годі… Обреготалася… Але ж хрестяться, бо ж начальство це робить!

— Вы закусывайте, — запропонував Петро Миколайович.

Марія взяла скибочку червоного помідора та відламала окрайчик хліба.

РОЗДІЛ 6

СТАСІВ, ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СІЧЕНЬ-ЛЮТИЙ 1940 РОКУ

До заступника голови Президії Тернопільського облвиконкому Михайла Юрійовича Репніка зайшов секретар обкому партії Микола Йосипович Проценко. Він учора ввечері повернувся з Києва де був на нараді в Центральному Комітеті Компартії України. Вів нараду сам Хрущов. На ній розглядалося багато питань: і підготовка до весняної сівби, весняного призову до лав Червоної Армії, стан справ на шахтах Донбасу, та ще багато чого. Окремо розглядали хід совєтізації приєднаних областей Західної України. Тут прочухана від емоційного Хрущова отримали всі керівники обкомів: одні за те, що повільно працюють, а інші за те, що мало та повільно допомагають.