ПІСНІ

Пішов і я, дядьку,Від батька на во­лю:Сиджу на чу­жиніКую свою до­лю.Заліза і сталіЯ не по­ку­паю,Начиння і куз­нюСвою рідну маю.Сильні міхи ду­ють,Залізо біліє;Кладу на ко­вад­ло -Рука мені мліє.І тяж­ко, і важ­коМолот підійма­ти,Бо ніко­му, вид­но,Мені по­ма­га­ти.Підійму я мо­лот,По залізу вда­рю,Но шта­бу до шта­би

Ніяк не при­ва­рю.Та як при­ва­ри­ти:Піску я не маю.І ся­ду я з го­ря,Думоньку га­даю.І га­даю ду­му:Ой бо­же мій, бо­же!До ко­го я вдам­ся?Хто мені по­мо­же?

3

Піду я до батька,До рідної неньки…"Но, батьку мій, батьку,Голубе си­венький!Шістнадцять літ ру­киНа ко­го ро­би­ли?Чи ж ти іще досіНе ви­ро­бив си­ли?"

А бра­ти мо­лодші,Сестра моя рідна -До ко­го приг­нетьсяГоловка їх бідна?І німіє сер­це,І не зно­шу жа­лю, -Вдаюся до те­бе,Прохоре-ковалю.Прохоре-ковалю,Моя ти ро­ди­на,Я ги­ну в чу­жині,Як тая би­ли­на.Я ги­ну, а міг биЩе си­лоньку ма­тиІ не да­ром зем­люСирову топ­та­ти.Поможи, Про­хо­ре,На до­лю хо­ро­шу;Рублів п'ятьде­сят лиш

У те­бе я про­шу.Рублів п'ятьде­сят лиш,А більше не тре­ба;Пошле тобі гос­подьСто раз більше з не­ба.

4

Будь спокійний, дядьку,Я те­бе впев­няю:Не пу­щу їх мар­неІ не про­гу­ляю.Не пу­щу їх мар­неІ не про­гай­ную,Складу на на­укуСвою до­ро­гую.І як гос­подь зво­литьКілька літ нам да­ти,Віддам тобі гроші,Як за­хо­чеш взя­ти.

Но як, не дай, бо­же,Згину на чу­жині,ЗумилосердисяНа моїй ро­дині!На моїй ро­диніТи зми­ло­сер­ди­ся,А за мою ду­шуБогу по­мо­ли­ся.Тим ча­сом, ко­ва­лю,Здоров зос­та­вай­ся.Пришли, не ску­пи­сяДовго не ва­гай­ся.Довго не ва­гай­ся,Не зав­да­вай жа­лю,Бо й так мені го­ре,Прохоре-ковалю!..

21.V 1857

НАД КОЛИСКОЮ