ПІСНІ

В сте­пах, де гримілаКозацькая си­ла,Від світу-по­то­пуЛежала мо­ги­ла.Лежала мо­ги­ла,Як тая ца­ри­ця,Що ї за­шеп­та­лаНа сон чарівни­ця.І стан її пиш­нийТрава пок­ри­ва­ла,І го­ло­ву сон­нуКалина вби­ра­ла.І гілля ка­ли­ниПлелося ко­са­ми,І ке­тя­ги красніСпадали бин­да­ми.Із ліво­го бо­ку,Словами ізри­та,Лежала край неїКамінная пли­та.Чи прош­ло­го пам'ять,

Чи то­го, що бу­де, -Що пи­са­но в нії,Не віда­ють лю­ди.Як військо, чор­но­бильСтояв на сто­рожі,І пісні їй пілиПташенята божі.Скажіть мені, лю­ди,Кому з вас не ми­ла,Кому з вас не лю­баБула та мо­ги­ла.Зійдітеся ж, лю­ди,Край до­ро­ги станьте…Стисніть своє сер­це -На мо­ги­лу гляньте!..Могило-могило!Ти, пиш­на мо­ги­ло!..Де діли­ся ча­ри,Краса ку­ди спли­ла?..Коса із бин­да­миЛежить край до­ро­ги,Покошене військо

Доломлюють но­ги.Пройшли тяжкі плу­гиЧерез твоє тіло,І пиш­неє тіло,Як ву­голь, зчорніло…І тілько лиш каміньКрай нього біліє,Но вже письмо дру­геНа ньому рябіє!І по­ле чорніє,Коріння зси­хає…І бу­сел пе­рис­тийПо ски­бах сту­пає…Споров плуг тя­женький,Задряпало ра­ло,І в ра­ни насінняНерідне за­па­ло.Запало насіння,Коріння пус­каєІ си­лу чу­жуюБез жа­лю спи­ває…

І в місяців кількаКрай тої мо­ги­лиЗ чор­но­би­лем ра­зомКоноплі вро­ди­ли!..Чорнобилю мно­го!Подивіться, лю­ди!Но бог свя­тий знає,Що то за рік бу­де…Де бу­ла ка­ли­на,Там нап'ята бу­да…Не вер­ху мо­ги­лиЧорнобилю гру­да…І ди­мить чор­но­биль,Заким за­па­лає…І "Вічную пам'ять"Божий птах співає…

СВІТИТЬ МІСЯЦЬ СЕ­РЕД НЕ­БА...

Світить місяць се­ред не­ба,Зіроньки кру­гом,І всі лю­ди сном зас­ну­ли,Опівнічним сном!..

Один я лиш не дрімаю,Край вікна стою;І тобі, дівча, співаюПро ту­гу свою!..Чи спиш, ми­ла, чи дрімаєш?Любка, про­бу­дись!Пробудися і в вікон­цеВиглянь-подивись!..Най пог­ля­ну на ті лич­ка,Що па­лах­ко­тять,На ті очі, чорні очі,Що вог­нем го­рять!..Виглянь, ми­ла, як дрімаєш,Най я по­див­люсь,Подивлюсь на білі гру­ди,К сер­цю при­гор­нусь!..Пригорнуся, обів'юся,Правду спом'яну…І без ту­ги і без жа­люВічним сном зас­ну.

ОЙ ЧО­МУ ТИ НЕ ЛІТАЄШ...