Сад божественних пісень

Годi прiрви океану жменями землi забить,Годi гненного стану краплею води залить.Не зможе в яскинi орел розгорнути крил?У край пiднебесний таки полетiв звiдсiль.Не буде плоттю ситий дух.Прiрва - дух у чоловiку, ширша всiх небес та вод,Не наситишся довiку, чим звабляється народ.Вiд цього-бо скука i скрежет, нудьга, печаль,Вiд цього неситiсть, iз краплi бiльший став жаль.Не буде плоттю ситий дух.Роде плотський! Невiгласи! Доки будеш тяжкосерд?

Серце обмуруй, тим часомна небесну поглянь твердь.Чому ти не хочеш знати, де таїтъся Бiг?Чому ти не дбаеш, щоб побачить його мiг?Прiрва пpipвy вдоволить враз.

Пісня 12-та

Iз цього зерна: «Блаженнi вбогi духом» [121], тобто «Премудрicть книжника в доброчасностi святкування, а коли умаляеється в дiяннях cвoїx, упремудриться» (Сирах). «Змалiйте i розумiйте...» [122].

В город не пiду багатий - на полях я буду жить,Biк свiй буду коротати там, де тихо час бiжить.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселнна тишу, спокiй розгорта.Бо мiста, хоча й високi, в море розпачу штовхнуть,

А ворота, хоч широкi, у неволю заведуть.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Hi, не хочу їздить в море, красних не вiзьму одеж,Бо вони ховають горе, сум, сум'яття, страх без меж.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Йти гидую з барабаном завойовувать мicтаЧи лякать цивiльним саном, щоб хилилась бiднота.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

Не бажаю наук нових, крiм здорового ума,Kpiм розумностей Христових, бо солодкiсть там сама.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.I нiчого не бажаю, окрiм хлiба та води,Вбогiсть приятелем маю - з нею ми давно свати.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.За маєток земний маю спокiй, воленьку святу,Окрiм вiчностi бажаю я дорогу цю просту.О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.

А коли до всього того гpix збороти до кiнця,Так тодi скажи: якого треба прагнути вiнця?О дiброво, о зелена! Моя матiнко свята!В тобi радicть звеселенна тишу, спокiй розгорта.Здрастуй, любий мiй спокою! Ти навiки будеш мiй,Добре буть менi з тобою: ти для мене, а я твiй.О дiброво! О свободо! Я в тобi почав мудрiтьI в тo6i, моя природo, шлях свiй хочу закiнчить.

Пісня 13-та

Iз цього: «3iйдiть iз серeдовища їxньoго...». «Iдiть у село, яке перед вами» [131]. «Там повила тебе мати твоя...» [132].