Unknown

Шарлотта(схвильовано). Добре. Не кидай же своєї віри. Якщо ти віриш, свято віриш у перемогу, у свою правду, борися, мій друже, ось тобі моя рука францужен­ки. Нехай бог тобі допоможе! Та ось що — я маю для тебе лист. Люї... Я повинна була тобі його вручити ще вчора. Вчора вечором я побачила, як хтось крадькома підходив садом до відчиненого вікна твойого кабінету, кинув у ньо­го клаптик білого паперу і скоренько побіг геть. Зацікав­лена, я увійшла в кабінет. В ньому не було нікого, а на Долівці я побачила оцього листа. Я підняла його — поба­чила, що це до тебе. Щось, ні, не цікавість, а якась жі­ноча таємна впертість казала мені його відчитати. Я про­читала й зрозуміла. Зрозуміла одно, що тебе хочуть мені забрати й послати туди, у це страшне львине леговище. В мені захололо серце, я скоренько сховала лист і, наче злочинець, прокралась у свою кімнату. Коли пізно вечо­ром почула стукіт копит, я вже знала, чого це. І так ме­не щось давило у грудях, так болісно давило. (Закашлю­ється.)

Д’А н г і є н (тихо). Шарлотто, навіщо це було ро­бити?

Шарлотта(по хвилині).

Я цілу ніч боролася з думками, чи віддати тобі листа. І ось тепер я перекона­лася, що мушу зробити так, як зробила би кожна фран­цуженка. Ось тобі цей лиховісний лист, хоч бог один знає, як мені важко тобі його віддавати.

Д’ А н г і є н (читав листа). Ах, так!..

Шарлотта.Люї, іцо з тобою?

Д’Ангієн. Нічого, дорога моя. Нічого. Лиши мене тепер, будь ласка. (Схвильований, ходить по кімнаті.)

Входить Пили п.

Шарлотта(тихо). Люї, бідний Люї. (Поволі ви­ходить, вдивлена у нього.)

ЯВА IV

Д’ А н г і є н, Пилип, опісля Д і м у р і є.

Пилип(стежить за листом). Пан Бюрже.

Д’ А н г і є н. Проси.

Входить Д і м у р і є.

Гаразд, що це ви. (До Пилипа.) Ви вже мені не потріб­ні. (З-під ока глядить на Ділу рів.)

Пилип виходить.

Дімуріє(стискає руку д’Ангієна). Добрий день, князю! Чи що-небудь важного?

Д’ А н г і є н. Більше, як вам здається.

Дімуріє. Невже ж? Ви бачилися з посланцем Ка- дудаля?

Д’ А н г і єн. Ні, не бачився, на жаль. Цілу ніч я блу­кав на дощі над Ельцом. Не прийшов ніхто. А радше,

прийшов, та не там, де було сказано. Ще вчорашнього вечора прийшов крізь вікно у мій кабінет оцей лист. Про­питайте, будь ласка.

Д і м у р і є (читає півголосом, опісля голосніше). «Недалекий уже день, коли по трупі тирана ми увійде­мо у храм визволеної могутньої королівської Франції... Як тільки дістанете вістку про смерть Буонапарте, з від­даними Вам відділами негайно перейдіть Рейн, та нехай над красунем Штрасбургом замае прапор геройських Бурбонів!» Гм! До біса! Гарно пишуть. Тільки чи пе за- гарно? Як думаєте, князю?