Unknown

Гарція(цілує її коліна). Дженпі, Дженні! Яке щастя!

Дженні. Капітане! Щасливі вже та й годі! Встань­те! Чуєте? Лишіть!

Капітан важко піднімається; мовчанка.

Тепер я переконалася...

Гарція. Переконалися?

Д ж е п н і. Що ви справжній іспанець. Ха-ха-ха! Ну, годі вам, не хмарте чола, воно у вас біле, погідне! Не хмарте чола, пане Гарція!

Гарція. Вам смішно?

Дженні. Не хмарте чола, пане Гарція! Всміхніть­ся, капітане!

Г а р ц і я. Дженні, рідна моя.

Дженні. Ха-ха-ха! Всміхніться, капітане! Ви чули? Всміхніться!

Г а р ц і я (тихцем). Це жахливе!

Дженні. Всміхніться, капітале! Не хочете? Ви вперті?

Гарція силкується всміхнутися.

Ха-ха-ха! Ну, доволі! Бачу, ви вмієте бути слухняні. Це й гарно, пане Гарція, хоч до сміху, відай, ви не сотво­рені. Гадаю, завтра вам це краще вдасться.

Гарція. Завтра...

Дженпі. Напередодні вашого відплиття ми посміє­мося трохи.

Г а р ц і я. Ви досі мало сміялися?

Д ж е н н і. Посміємося разом, капітане! Приходьте ввечері, ожидатиму вас — з татусем. Мовчите? Як хочете. Та ось що забула вас попрохати. У вас ла «Циклопі» не знайдеться праця ще для одного моряка?

Гарція. Знайдеться.

Дженні. Сьогодні зголоситься до вас людина, ви її прийміть! Вона лицем подібна на...

Г а р ц і я. Кого?

Д ж е и н і. На Оскара У...

Г а р ц і я. ...окерса, неправда?

Д ж е н н і. Авжеж! 11а мого брата!

Г а р ц і я. На вашого брата, тільки на вашого брата?

Д ж е н н і. Вам це дивно?

Г а р ц і я. Ні, зовсім ні, пані!

Д ж е н н і. Хоч би з людяних зглядів тільки не мож­на йому дати згинути. Мені його жаль, капітане, жаль змарнованої людини. Думаю, що під вашою кермою мій прибраний брат стане ще колись путящою людиною.

Г а р ц і я. «Циклоп» навантажений...

Д ж е н н і. Амуніцією, знаю.

Г а р ц і я. За вантаж — я відповідаю.

Д ж е н н і. Тому приймете його, капітане?

Г а р ц і я. Навіщо це?

Д ж е н н і. Приймете його, капітане! Це буде вам да­рунок для мене.

Г а р ц і я. Для вас? Прийму його, пані!

Д ж е н н і. Ось так! Гарно, пане Гарція. А поки що, до побачення, до завтра. Сподіваюся, тоді хоч би крізь сльози будете сміятися.

Гарція. Хоч би крізь сльози до вас буду всміха­тися.

Кінець першої дії

ДІЯ ДРУГА

Гостинна кімната в Уокерсів. Заставлений стіл. Великий

стоячий годинник. Радіоапарат. Вечір. За столом сидять С е м

Уокер с, Джеині та капітан Гарція.

Гарція(хитаючись, встає із чарою шампану в ру­ці). За...

Д ж е н н і. Ха-ха-ха-ха! Держіться струнко, капітане, держіться струнко!

Уокерс. Авжеж! Держіться, капітане.

Г а р ц і я. Це я, мабуть, вперше в житті.

Д ж е н ні. Що — впились?

Г а р ц і я. Ні, такий, що...

Уокерс. Від щастя теж, буває, п’яніють, мабуть, тому я ніколи не був як слід п’яний.

Г а р ц і я. Такий щасливий. Ха-ха-ха! Ха-ха-ха!