Unknown

Г а р ц і я. До Шанхая — далека дорога.

Дженпі. До Шанхая ви не допливете.

Гарція. Цебто?

Д ж е п н і. Повернете хутчій, ніж гадаєте.

Г а р ц і я. А «Циклоп»?

Дженні. Я ж сказала — «Циклоп» не допливе до Шанхая.

Гарція. Ви вірите, ви перекопапі в цьому?

Дженпі. Я вірю у ваше кохапия, Хуане.

Гарція. Дженпі, я нічогісінько не розумію.

Дженпі.Хуане, милий, дорогий Хуапе!

Г арція. Вантаж мав би пропасти з волі змовників?

Дженпі. Ні! З моєї власної. Бачите, капітане, ко- хаппя вимагає іподї пожертви.

Г арція. Дженні, вибачте, я тут нічого, нічого не Розумію. Чи ж... Дозвольте ж — з власпої вашої волі?

Джеппі.

Не інакше. (Пауза.) Ви ще не зрозуміли?

Гарція. Навіщо, Джеппі, павіщо? (Пауза.) Це, да- Руйте, дивний, дивний жарт.

Дженні. Якщо хочете, нехай буде жарт, та маю на­дію, ви подбаєте, щоб цей жарт як слід удався. Ви знову не розумієте?

Г а р ц і я. Це навіщо, Дженпі?

Д ж е н н і. Про те, вибачте, не довідаєтеся ніколи. Хай вам краще здається, що це моя забаганка, звичайна забаганка — і більше нічого. Так і вірте — більш нічого.

Г а р ц і я. І ви хочете, ви хочете, щоб...

Д ж е н н і. ...«Циклоп» у дорозі пірнув у безодню з вашої доброї волі, розуміється.

Г а р ц і я. Пані, не дивлячись ні на що, я цього не зроблю!

(Пауза.) Я цього пе можу зробити.

Д ж е н н і. Честь? Заспокойтеся, про це ніхто, крім нас, не знатиме.

Г а р ц і я. Я цього не зроблю!

Дженпі. Почуття обов’язку? Його накладає на вас власник, а він саме перед вами.

Гарці я (пауза). Дженні, а честь бритійського горо­жан ина, бувшого старшини?

Дженні. Цей ваш бритійський патріотизм зовсім щи­рий? Бо, бачите, якщо б такі симпатії до Британії були поширені у цілій Іспанії, то повірте, що бритійський уряд не вдоволився б Гібралтаром. Мовчите? (Пауза. Ти­хо.) Барометр падає. Одної з найближчих ночей «Цик­лоп» натрапить в імлі па скелю. На заздалегідь приго­товлені човни всяде вся залога з капітаном на чолі, не виключаючи нікого, чуєте, нікого! За який тиждень обій­мемося знову, і тоді вже море нас не розлучить.

Гарція(пауза). Це робота того? Так чи ні?

Дженні. Це робота моя, і тому ви це зробите, неод­мінно зробите.

Гарція. Боже! Це ж божевілля, Джеппі!.. Ви тіль­ки подумайте — цим зруйнуєте свого старого батька і се­бе. «Циклоп» — це майже ціле ваше майно!

Дженні. Мій батько вже небагато потребує, а на моє віно ще лишиться «Сирена» і «Босфор», капітане.

Гарція. Дженні, благаю вас, не вбивайте в мені цього, що пайсвятіше, що найсвятіше, Дженні! Я досі міг кожному сміло споглянути у вічі, кожному. Не вби­вайте пайсвятішого, Джепні!